Росія: на арені - «інтелектуальний путінюгенд»
Якщо хтось думає, що з Росією після Путіна апріорі стане легше, той глибоко помиляється. Не у всьому, але багато в чому буде значно важче. Адже за ці роки виріс і «став на крило» свого роду путінюгенд – і у сфері політичній, і у сфері ідеологічно-пропагандистській, куди тупіший і догматичніший за свого патрона. Ці персонажі вміють користуватися всіма технічними здобутками сучасної цивілізації, вони регулярно бувають на Заході, але водночас увесь світ уявляють організованим за зразком Росії, причому мислять у категоріях Lebensraum, тобто життєвого простору і боротьби за нього. Такі собі молоді інтелектуали-нацисти «русского мира». Вони дивляться на Америку і Європу – але бачать там тільки «великого сатану», за прикладом своїх колег із числа молодих ісламістів-радикалів, що отримали освіту у західних університетах.
Можливо, виходячи саме з цього, Захід і не хоче відходу Путіна з посади, бо після нього будуть іще гірші і страшніші борці за «русский мир».
Тільки два приклади текстів й авторських позицій представників новітнього інтелектуально-пропагандистського «путінюгенду».
Едуард Біров, журналіст, експерт аналітичних центрів, головний редактор Інтернет-видання «Россия навсегда» пише у виданні «Взгляд», яке себе позиціонує як «ділова газета»: «Единая экономика, единая валюта, общие границы, полное слияние всех сфер жизнедеятельности, общее управление – только при таких условиях потенциал Белоруссии способен усилить Россию, а Россия сможет спасти Белоруссию. Потому как современная Россия еще выживает и без Украины, и без Белоруссии, хотя с большим трудом, а вот эти страны, самостийные и промежуточные, будут разорваны в клочья в случае системного столкновения Запада и России. Воссоединение исторически русских земель с Российской Федерацией – это не прихоть Москвы, не имперские замашки, это историческая необходимость».
Замініть відповідні терміни на «історичні німецькі землі» та «Рейх» - й одержите абсолютну кальку мовомислення гітлеризму. І ненависть до Заходу (тобто – розвинених демократичних країн) така сама, як у гітлерівців. Ну, а «повне злиття всіх сфер життєдіяльності» навіть в межах однієї держави чи одного регіону – це неприхований тотально-тоталітарний ідеал.
Інша сентенція цього ж автора: «Все постсоветские годы потенциал русских был разорван границами, установленными преступным беловежским сговором. Понятно, что Россия, пока не было жесткой необходимости, не пыталась нарушать эти границы… Но когда мировой жандарм поставил себе цель добить Россию, уничтожить русский мир как препятствие перед мировым господством, русские не имеют никаких других вариантов, как пытаться собрать весь свой потенциал воедино. Собирание земель – это не какая-то прихоть Путина, но объективная необходимость».
Знов-таки, замініть Росію на Німеччину, росіян – на німців, Путіна – на Гітлера, а «світового жандарма» - на «світове єврейство» - і вперед! Та сама боротьба за Lebensraum, ті самі слова, ті самі заклики.
А ось Олег Матвейчєв, колишній радник управління внутрішньої політики адміністрації президента РФ, професор ліберальної Вищої школи економіки, дає інтерв’ю солідній газеті «Пермская трибуна»: «Нет такой внутренней угрозы, как коррупция. Это надуманная чушь, пришедшая к нам с Запада… Даже если бы у нас было всё очень страшно с коррупцией, эта ситуация всё равно не имеет никакого отношения к экономическому росту. Потому что экономический рост и коррупция не связаны абсолютно никак. А если и связаны, то такой кудрявой цепочкой! Во многих странах, честно говоря, коррупция только играет на экономический рост. Так, например, в Китае, который абсолютно коррумпирован снизу доверху. Но он демонстрирует бешеные темпы экономического развития. А Германия или Япония, в которых коррупция меньше, имеют нулевой экономический рост… Все разговоры о коррупции – это способы дестабилизации нашей внутриполитической ситуации. Все разрушения во всех государствах происходили под флагом борьбы с коррупцией. Поэтому всякий, кто борется с коррупцией, орёт об этом и гнусит, - это прямой враг государства… Всякие выходы на площадь, всякий трезвон на эту тему – прямая разрушающая наше государство деятельность в интересах иностранных государств».
Для початку: професор Вищої економічної школи нахабно бреше про стан економіки Німеччини та Японії. ВВП Німеччини у 2014 році виріс на 1,6%, ВВП Японія – на 1,5%. Це попри те, що Німеччина взяла на себе основний тягар допомоги Греції, попри невигідні суто економічно санкції проти Росії. З іншого боку, Китай зовсім не є «абсолютно корумпованим знизу догори». У Китаї (мається на увазі КНР) керівництво країни й особисто лідер партії та держави Сі Цзіньпін ведуть наполегливу боротьбу з корупцією воістину драконівськими методами, не зупиняючись перед арештами членів найвищих партійних органів. Бо ж, підкреслюють керівники КНР, корупція є однією з головних перешкод на шляху економічного розвитку країни… Але для професора Матвейчєва факти не мають жодного значення, навіть якщо вони прямо суперечать змальованій ним тоталітарно-міфологічній картині світу.
Ну, а його оцінку ситуації в Україні я залишу без коментарів: «Если сейчас наступит какой-то украинский крах, и Обама опозорится на весь мир своей поддержкой Порошенко, и Порошенко свергнут – не важно кто: левые или правые, и будет очередной виток гражданской войны и полный распад страны, в этом случае голос России зазвучит сильнее, её больше будут слушать… Если же ситуация пойдёт по американскому сценарию, и им удастся развязать полномасштабную войну с большим количеством жертв, с введением натовских контингентов войск, с тревожными событиями, в том числе и на наших границах, то это будет означать, что враг находится у порога. И это тоже будет способствовать мобилизации общества».
Я навів фрагменти лише з двох текстів, написаних двома представниками вихованців «путінюгенду», а можна цитувати десятки тисяч текстів такого ж ґатунку, написаних і надиктованих сотнями, якщо не тисячами, авторів.
Дискутувати з такими «високоінтелектуальними» персонажами неможливо, не має сенсу – вони не сприймають жодних аргументів. І якщо раніше, за словами видатного філософа Мераба Мамардашвілі, у Росії саме місцевий варіант марксизму був «пташиною мовою для людей з маленькими мізками», то тепер такою «пташиною мовою» є російський же нацизм-путінізм. І ті, хто може замістити Путіна, справді багато в чому страшніші за нього.
Але, з іншого боку, кожен рік панування Путіна продовжує плодити легіони цих ось страшніших і гірших. Чим довше правитиме Путін – тим потужнішу зміну виховає він. і тим страшнішу для світу. Не знаю, чи хтось на Заході над цим замислюється (думаю, що так), але нам в Україні за будь-яких обставин слід врахувати цей чинник – і знайти на нього асиметричну відповідь.
