Росія: талони, горілка, влада
Продуктові картки – як масове явище – породження двадцятого століття (хоча історики відзначають, що так звані «тесери» - картки на отримання продовольства — застосовувались ще в Древньому Римі). Вони з'явились на початку минулого віку під час Першої світової війни як намагання держав утримати соціальну ситуацію під контролем під час війни. Нормовану видачу продуктів ввели тоді і Російська імперія, і європейські країни, зокрема, Німеччина, і США.
Згодом ця система застосовувалась і в ході Другої світової війни. Пізніше, з ростом економічного потенціалу, провідні країни світу відмовились від розподілу продуктів чи інших норм забезпечення і сам принцип став ознакою найбідніших країн.
СРСР на протязі своєї недовгої за історичними мірками історії кілька разів повертався до продовольчих карток. Для нині живих старших поколінь картки нерідко є невід’ємним особистим спогадом. Останній раз «рідна» радянська влада вводила їх у середині 80-х років, на гребені так званої «перестройки». Правда, під дію такої розподільчої системи підпали лише окремі регіони. З розпадом Радянського Союзу та поступовим переходом до ринкової економіки картки відійшли в минуле практично на всій пострадянській території.
Втім, в Росії радянський досвід планують знову взяти на озброєння. Економіка неоімперії щораз зменшується як шагренева шкіра. Санкції країн Європи, США, Канади, Австралії та інших держав, що виступили проти агресії Кремля в Україну, поступово набирають вагу і чимдалі стають все відчутнішими. То ж, в Кремлі зрозуміли, що пасок доведеться затягувати (в те, що цей економічно-санкційний пасок стане згодом удавкою для держави російські державні мужі ще до кінця не вірять).
Міністерство промисловості і торгівлі Росії замовило підготовку аналітичних матеріалів та обґрунтувань для формування програми адресної продовольчої допомоги незаможним верствам населення. Нагадаю, що вперше така ідея прозвучала ще в жовтні 2014 року на одному із засідань російського уряду. Планується першочергово видавати картки сім'ям з низьким — менше прожиткового мінімуму — середньодушовим доходом на члена сім'ї. Таких зараз в Росії нараховується понад 16 млн. осіб (це 11 відсотків населення на даний момент, на скільки цей процент зросте найближчим часом навіть прогнозувати не варто).
Мінпромторг в своїй ініціативі посилається на досвід США, де також присутня карткова система. Тут варто, мабуть, зробити невеличкий екскурс в історію. Пільгова система продовольчої допомоги США формувалась наприкінці 30-х років минулого століття і, за невеликим винятком у середині минулого віку, продовжувала удосконалюватись через певні законодавчі зміни (останній раз у 2002 році). Головною метою цієї програми є покращення якості (!) харчування малозабезпечених американських громадян.
У випадку з російською ініціативою мова йде не про якісне харчування, а про виживання (!) населення в умовах кризи, якій не видно кінця.
Як заявляють окремі російські експерти, зокрема, генеральний директор Інституту науково-громадської експертизи Сергій Рибальченко, навряд чи Російська федерації в змозі забезпечити всіх малозабезпечених в країні. На його думку, найперша категорія населення, на яку потрібно звернути увагу російському уряду — це сім'ї з дітьми.
Виходячи з історичного, радянсько-російського досвіду застосування продовольчих карток, є сенс припустити, що до пільгового переліку попадуть і горілчані вироби.
Як засіб відвернути увагу суспільства від злободенних питань щоденного життя та одвічного способу законсервувати владу.
І, нарешті, щодо зміни влади. Кремль цього не допустить. Маю на увазі не лише Путіна. Ним, якраз, за необхідності можуть і пожертвувати. Бо він — не влада, а лише її представник. За те, щоб система російської влади залишалась непорушною, вже розгорнулась шалена боротьба. Не лише під кремлівськими килимами, а й далеко від зірок на Спаській башті.
Зараз Кремль розпочав хитромудру гру з Заходом на північному Кавказі. Використовуючи загрозу заходу ІДІЛ на Кавказ, Путін «со товарищи» подає себе в ролі жертви терористичного новоутворення, хоча насправді є його партнером. Кавказ за певний час може бути розділений між Москвою і ІДІЛом — за домовленістю чи за принципом «хто скільки зміг взяти».
Європа поки що не хоче звертати увагу на кавказький регіон. Вона і так зачумлена проблемами збереження європейської єдності, а ще Україна додає жару своїм протистоянням з Росією. Можливо, коли у Брюсселі і Страсбурзі оговтаються, варіантів вирішення кавказької плутанини вже не буде.
В цих умовах російським царедворцям найважливіше — зберегти спокій в країні і віру в «царя». Тому продовольчі картки нададуть цій вірі нового звучання — американці роблять все, щоб знищити російський народ, а «цар-батюшка» не дасть вмерти, нехай по кілограму м’яса, але забезпечить.
Ось тільки щоб не підвело одвічне горілчане питання ....
Микола ГОЛОМША, екс-перший заступник генпрокурора (2014); заслужений юрист України
