Ризикований стиль...
Саакашвілі знову опинився в перепалці з прокурором. На цей раз Івано-Франківської області Ігорем Настасяком. Нагадаю, раніше обласний прокурор Івано-Франківська Ігор Настасяк заявив, що в Івано-Франківській області губернатор перед тим, як зробити щось різке, телефонує і радиться з прокурором. «Я говорю: так робіть, а так ні, тому що станете моїм клієнтом». Він також розкритикував той факт, що новий голова одеської міліції нібито не знає української мови. Так прокурор прокоментував заяву Саакашвілі про те, що прокурори в Одеській області перешкоджають приходу інвесторів в область і кришують бандитизм.
Відповідь Саакашвілі була швидкою. «Шановна Генеральна прокуратура, і багато ще у вас в прокуратурі таких недалеких «розумників»? І після цього вони будуть морочити голову, що загальний нагляд скасований, і одночасно хизуватися, що губернатор з ними радиться з будь-якого приводу», - заявив губернатор Одеської області.
«Треба б жителям Івано-Франківська нагадати цьому пережитку минулого, що ми живемо в постмайданівській України, де губернатори повинні рівнятися на народ, а не на прокурорів», - додав Саакашвілі.
Ризикований стиль... Історія про те, як в українського президента однієї миті закінчилися українські менеджери-реформатори, заслуговує на окрему розмову. Можна по-різному ставитися до грузинських парашутистів, які взялися реформувати окремо взяту область. Але тут є як мінімум два аспекти. Перший - якось дуже легко у нас роздається українське громадянство, буквально за одну ніч. Другий - а як же бути з власними кадрами, їх треба «вирощувати», чи ми й надалі будемо займатися ін'єкціями?
Знаючи про те, що прокуратура взагалі уникає «різких рухів», можна тільки здогадуватися, чому губернатору Одеської області загрожують з Прикарпаття, а не риба більша.
Ця історія говорить не тільки про те, що в прокуратурі намагаються захистити честь мундира. Це сигнал для Саакашвілі, поки з далекого Прикарпаття, про те, що йому не дозволять пустувати і заробляти бали подібної риторикою. Прокуратура, як дружина Цезаря, поза підозрами, а будь-який камінь у прокурорський город б'є і по Президенту, який не захотів викорчувати прокурорську «еліту» під корінь.
З кожним невдалим кадровим призначенням посилюється політична відповідальність Президента, а кадрових помилок було вже більш ніж достатньо. Генпрокурори йдуть і приходять, а боротьба з корупцією і сепаратизмом на належному рівні не ведеться. Не хочуть прокурори виконувати напівжартівливий наказ Президента «посадити друзів». Друзі друзями, але й з ворогами у прокуратури не дуже. Можна, звичайно, всі злочини режиму «повісити» на Януковича, той перебуває далеко і його зовсім не шкода.
Прокурори давно плутають «особисту шерсть з державною», багато з них перетворили прокуратуру на інструмент особистого збагачення. Давайте нагадаємо прокурорам, що колишній генпрокурор Віктор Пшонка, а тепер «новий росіянин» в міжнародному розшуку за тяжкі злочини, і внесок прокуратури у злочинні діяння режиму Януковича був вагомим.
Боротьба зі злочинними режимами Кучми-Януковича протікає без злочинців, резонансні справи не розслідуються і схожі на давно охололий чай. Діяльність прокуратури після Майдану не вражає, і це дуже м'яко сказано.
Прокурорські «перевірки» бізнесу гальмують його розвиток і приносять свято тільки на прокурорську вулицю. Не може боротися з корупцією орган, який сам не позбувся корупційних схем. Ми приречені ходити замкненим колом, з надією дивитися на нове старе обличчя, яке вкотре будуть представляти для боротьби зі «злом». Зло укладено в старій і не реформованій прокуратурі.
Прокурорським працівникам належить багато зробити для країни, щоб повернути довіру суспільства, а екс-президенту Грузії доведеться доводити, що він не живе колишніми заслугами. Дуже не хочеться, щоб посадові особи розважали нас пікіровками, відволікаючись від справ, яких, як кажуть в Одесі, і так «за гланди». Розваг у нас достатньо, адже Савік Шустер ще в Україні.
Своє місце в Україні після Революції гідності прокурори повинні знайти самі. Правоохоронний орган хворий, і йому дуже довго доведеться викашлювати з себе пшонку. Пацієнт скоріше мертвий, ніж живий, але ви б знали, друзі, як мені хочеться помилятися.
