Тепер у Росії опозиціонери – патріоти
У разі подальшого погіршення умов життя це загрожує зробити протест масовим
У Росії одна з основних мантр путінської пропаганди полягає в тому, що прихильники незмінюваного російського президента - всі суцільно патріоти, а ліберали та інші опозиціонери - всі суцільно націонал-зрадники, які тільки й мріють про те, як би дорожче продати Батьківщину Дональду Трампу й Ангелі Меркель. Але, у міру погіршення соціально-економічного становища основної маси населення, пропагандистська схема поступово перестає працювати. Про це свідчать дані соціологічного опитування, проведеного цілком лояльним до Кремля ВЦВГД 16 лютого 2020 року серед 1600 росіян старше 18 років методом телефонного інтерв'ю. (Https://wciom.ru/index.php?id=236&uid=10167)
За даними цього опитування, лише 23% росіян у 2020 році готові назвати непатріотичною поведінкою публічне вираження думок, що суперечать точці зору держави. У 2017 році так вважали 36% респондентів, а в 2014 році, в період «русской весны», - взагалі 47%. Натомість 58% опитаних вважають публічне висловлювання опозиційних думок суто приватною справою, що не карається. Паралельно зросла частка тих, хто не вважає патріотами корупціонерів. Сьогодні їх не готові вважати патріотами 80% опитаних, у порівнянні з 77% у 2017 році і 66% у 2014 році. Водночас люди стали більш поблажливо ставитися до тих, хто ухиляється від служби в армії. У 2017 році таких не вважали патріотами 69%, а зараз - тільки 65%. Натомість зменшилася терпимість до тих, хто ухиляється від сплати податків. Ймовірно, з такого роду «ухильниками» багато хто пов'язує, серед іншого, вкрай непопулярне підвищення пенсійного віку. У 2017 році їх відмовлялися вважати патріотами тільки 61% опитаних, а тепер - 64%. І зовсім тектонічний зсув стався при відповіді на питання, чи треба зробити непатріотичну поведінку в Росії кримінально-караною. У 2014 та 2017 роках позитивно на це питання відповіли аж 4% респондентів, а в 2020 році - тільки 1%. А зовсім крамольний варіант відповіді, що непатріотичні вчинки і заяви – це приватна справа людини, і суспільство не повинно на них реагувати, сьогодні вибрали 25% опитаних (у 2017 році таких було 23%). Правда, до рекордних 40% в 2014 році все ще дуже далеко. Можна припустити, що на хвилі кримської ейфорії «кримнашисти», які переважали в російському суспільстві, готові були поставитися до «антипатріотичних» висловлювань досить поблажливо, вважаючи, що таких висловлювань буде дуже небагато. Так само в 2014 році тільки 77% опитаних вважали, що непатріотично налаштованих росіян не можна допускати до державної служби. У 2017 році їхня частка збільшилася до 83%, а зараз, після пенсійної реформи, впала до 79%. Ймовірно, тепер у Росії зросла частка тих, хто вважає, що при владі якраз і перебувають непатріотично налаштовані люди, тому заборонами все одно справі не допоможеш. Зростаючий гуманізм проявився в тому, що якщо в 2014 та 2017 роках за висилку «антипатріотів» із Росії виступало аж 14% населення, то тепер тільки 8%. Схоже, падіння рейтингу Путіна дещо уповільнює падіння моралі росіян. Так само відмову від участі у виборах вважають непатріотичною лише 46% росіян, і рівно стільки ж сьогодні визнають це патріотичним вчинком. У 2014 році відповідні показники співвідносилися як 51 до 40%, а в 2017 році - як 48 до 44. Після московських протестів 2019 року, пов'язаних із фальсифікацією місцевих виборів, росіяни в своїй більшості вже не вважають бойкот виборів чимось непатріотичним. Незнання державної символіки Росії прирівнюють до непатріотичної поведінки 59% росіян. У 2014 і в 2017 роках вони були до цього більш нетерпимі. Тоді відмовили в патріотизмі тим, хто не знає державних символів, відповідно 65 і 61% опитаних.
Водночас більш терпиме ставлення до тих, хто не поділяє офіційні патріотичні цінності, поєднується з ростом офіційного патріотизму. 85% росіян вважають, що людина, яка не відчуває любові до Батьківщини, не може бути патріотом - це на 8% більше, ніж у 2017 році. Тим часом варіант відповіді сформульований абсолютно ненауково. Адже практично кожна людина, за рідкісним винятком, не перевищує статистичної похибки, любить свою Батьківщину і бажає їй добра. Тільки ось любов до батьківщини і її благо прихильники Путіна і прихильники різних опозиційних лідерів розуміють дуже по-різному. Одні вважають кращим способом правління авторитарну диктатуру, а інші - ту чи іншу форму демократії. Створюється враження, що подібне питання було внесене в анкету навмисно, щоб показати неухильне зростання патріотизму у росіян і затушувати зростання більш терпимого ставлення до тих, кого влада звинувачує у відсутності патріотизму. Керівництво ВЦВГД навчене гірким досвідом. Адже коли ВЦВГД показав в одному зі своїх опитувань, що довіра населення до Путіна впала нижче 50%, центру виразно пригрозили каральними заходами, і довелося терміново винаходити нове опитування, покликане довести, що з рейтингом у президента Росії все гаразд.
Водночас багато забобон, що зберігаються ще з радянських часів, є надзвичайно живучими. Так, 64% росіян вважають, що людина, яка мріє про переїзд в іншу країну, патріотом Росії бути не може. Тут явно позначився вплив пропаганди останніх років, що представляють Росію такою собі обложеною фортецею. Ще в 2017 році подібним чином думало на 12% менше респондентів. З цієї ж причини зараз 57% опитаних відмовляють у патріотизмі тим росіянам, які мають рахунки за кордоном (зростання на 7% у порівнянні з 2017 роком). Рівно половина опитаних підозрює в непатріотичній поведінці тих росіян, які мають друге громадянство (у 2017 році таких було на 20% менше). Також 47% респондентів зробили висновок, що людина, яка працює у некомерційній організації, визнаній «іноземним агентом», патріотом Росії вважатися не може. Однак у порівнянні з 2014 та 2017 роками їхня частка зменшилася на 5%. А тих, хто бажає взяти шлюб з іноземцями, сьогодні готові визнати патріотами 72% респондентів (у 2014 році таких було 62, а в 2017 році - 69%).
Загалом основні пропагандистські стереотипи щодо патріотизму зберігаються у більшості росіян. Однак тривожним для російської влади сигналом є та обставина, що після грабіжницької пенсійної реформи та інших заходів, які ведуть до зниження рівня життя більшості населення, росіяни набагато терпиміше почали ставитися до позасистемної опозиції, визнавати її право на протест і перестають вважати її діяльність антипатріотичною. У разі подальшого погіршення умов життя це загрожує зробити протест масовим. Усе більше росіян позбуваються імперського патріотизму, який прищеплювався їм століттями. Хоча цей процес може бути довгим.
