Україна — таки Ізраїль?
Про військово-цивільні адміністрації на Донбасі
Указом Петра Порошенка на донбаських територіях, контрольованих Києвом, створено 18 військово-цивільних адміністрацій. Донецька та Луганська облдержадміністрації автоматично стають обласними військово-цивільними адміністраціями.
Найближчим часом, згідно з президентським указом, їх голови повинні подати керівнику Антитерористичного центру пропозиції щодо списку посад, які можуть бути замінені військовими, а також представників правоохоронних органів у новостворених структурах.
Також глави обласних адміністрацій разом із керівником АТЦ мають незабаром визначитися з кандидатурами тих, хто може очолити відповідні військово-цивільні відомства в різних населених пунктах.
ПРИВІД ДЛЯ ПРОПАГАНДИ
Цілком імовірно, що деякі російські та сепаратистські ЗМІ, які вважають українську владу на Донбасі «окупаційної», підхоплять тему військово-цивільних адміністрацій для проведення своїх улюблених аналогій між сьогоднішньою Україною і фашистською Німеччиною.
Пропагандистський сюжет з історичною довідкою може виглядати приблизно так: «У роки Другої світової війни фашисти також створювали на захоплених територіях цивільні та військові адміністрації. Цивільні адміністрації встановлювалися на етнічно ненімецьких землях. Вони не були ні колоніями, ні адміністративними одиницями Третього рейху, ні державами-сателітами. Але керували ними виключно німецькі громадяни».
А далі, наприклад, таке підведення: «Паралельно до цивільних існували й військові адміністрації — на деяких окупованих фашистами територіях вони могли замінювати цивільні. Основною метою таких форм управління було викачати якомога більше ресурсів і підготувати ці землі для заселення німцями. Очевидно, подібна доля очікує й території Донбасу, на яких сьогодні Київ створює свої військово-цивільні адміністрації».
Загалом, залишається тільки стежити за тим, який з російсько-сепаратистських ресурсів швидше за інших скористається цим приводом, щоб ще раз переконати свою аудиторію, що сьогоднішня Україна — це, мовляв, «Третій рейх ХХІ століття» ...
РІВНЯННЯ НА ІЗРАЇЛЬ
Якщо ж говорити серйозніше, військова адміністрація — це одна із стандартних форм управління на територіях, зайнятих під час військового протистояння. У ситуаціях, як на Сході України — відбитих у ході бойових дій.
У випадку з військово-цивільними адміністраціями нам ближчий ізраїльський приклад. Зокрема, цивільна адміністрація, яка працює в Юдеї та Самарії, контроль над якими Ізраїль встановив у ході Шестиденної війни з арабськими країнами 1967 року. Її було засновано ізраїльською владою 1981 року для реалізації практичних управлінських функцій, поширення гуманітарних знань, підтримки інфраструктурних та економічних проектів.
Згідно з її мандатом, вона виступає як «джерело інформації, інтеграції людських ресурсів та технологічного прогресу, який координує діяльність державних бюро, армії Ізраїлю та установ безпеки, що протистоять палестинцям ...». Цивільна адміністрація Юдеї та Самарії переважно дублює діяльність Міністерства внутрішніх справ Ізраїлю і працює з 9 районними координаційними бюро, розташованими в цьому регіоні.
Ця структура несе відповідальність за всі адміністративні питання, пов’язані з місцевим населенням, а також відповідає за координацію з Палестинською автономією. Вона контролює пропускний режим з Юдеєю та Самарією до Ізраїлю, а також видає дозвіл на поїздки та працевлаштування на підконтрольній їй території. Зокрема, палестинцям, які їдуть туди в пошуках роботи.
У НАС — НЕ СТІЛЬКИ «ЗА ХАМАС»
З соціологічного погляду, ізраїльсько-палестинські аналогії можуть лестити кремлівсько-сепаратистській стороні. Мовляв, в Ізраїлі багато хто вважає ці території «окупованими» і хочуть передати їх арабам.
А опитування серед арабського населення, що проживає в Юдеї, Самарії та в Секторі Гази, осінь минулого року показала, що більшість підтримує «ХАМАС». Сюди ж можна додати й те, що нещодавно Франція, Швеція та Італії визнали Палестину незалежною державою.
Але в цьому плані українська специфіка має суттєві відмінності від ізраїльської. Ні зараз, ні потім їх навряд чи хтось визнає на Заході. Згідно ж з останніми даними фонду «Демократичні ініціативи», менш ніж 14% українців вважають, що Донбасу треба вийти зі складу України. На самому Донбасі таких меншість — 37%.
Наприклад, у захопленій Макіївці, якщо вірити інформації російського військового командування (читайте нещодавно опубліковане в «Новой газете» інтерв’ю бурята Доржі Батомонкуєва, що воював на Донбасі), 70% «за укропів »...
