Залп чорного піару
Чи будуть дострокові вибори до парламенту і місцевих органів влади восени,чи навесні майбутнього року, не так уже й важливо. Набагато важливіше те, що основні політичні гравці почали до них підготовку. Як писав Олександр Пушкін у романі «Євгеній Онєгін», «привычкасвыше нам дана». Ось чи стане вона заміною щастя для деяких олігархів і політиків, покаже вже найближче майбутнє.
Основною ознакою розпочатої підготовки до виборчої кампанії є відновлення інформаційного обстрілу конкурента чорним піаром.
Спочатку в «Українській правді» з'являється матеріал про політичні і фінансові замахи Ігоря Коломойського. Потім на телеканалі «Інтер» показують фільм-розслідування усе про того ж дніпропетровського губернатора. Навіть не з’ясовуючи подробиць повідомлених і дещо недбало підібраних усім відомих фактів, ясно одне: в Коломийському вбачають серйозного суперника у майбутній вельми виснажливій політичній кампанії. При цьому не повинна вводити в оману спроба ув'язати в політичне протистояння дніпропетровського губернатора і президента. Останньому явно вказують на небезпеки, реальні чи уявні в цьому випадку не дуже важливо, що виходять від олігарха, який окопався у стратегічно важливому обласному центрі зі своєю командою. Остання показала свою ефективність і від цього нападки стали ще більш запеклими.
Зазначимо, що економічні, фінансові та політичні цілі Коломойського цілком зрозумілі. Вони не виходять за межі суто олігархічного підходу до свого становища на політичній карті України. Ніяких ілюзій щодо того, що через його діяльності з відбиття сепаратистської і терористичної загрози він став білим і пухнастим, не може бути. Йому потрібна територіально цілісна і незалежна Україна, і в цьому сенсі агресивна Росія становить явну загрозу. Саме тому на цьому відрізку часу Коломойський і його команда - попутники захисників нашої країни на східному фронті. Коли над країною та її майбутнім нависла така загроза, потрібні будь союзники і помічники.
Саме на цьому відрізку часу і в політичному та економічному становищі, яке склалося, будь-які нападки на Коломойського є прямою загрозою країні, її дестабілізація. При всіх обмеженнях, про які вже було сказано.
Другий фактор небезпеки. Ті, хто почав цю атаку нічим не кращіза Коломойського, точнісінько такі ж олігархи. Починаючи від Фірташа і закінчуючи компанією Ахметова-Єфремова вкупі зпрофесійнимизрадниками, які втекли з фракції Партії регіонів. Якби вся справа була в олігархічному протистоянні, то з цим ми давно живемо. Все набагато складніше.
Насправді удар спрямований не стільки проти Коломойського, скільки на президента. Головна мета - послабити його підтримку, зменшити соціальну і політичну базу. Це стратегічне завдання. Тактика полягає в тому, щоб викликати підозри у президента щодо можливих союзників і попутників. Для цього створюється інформаційне тло з чорного піару у вигляді публікацій і підкидних фільмів-розслідувань. Громадяни, особливо політично та соціально активні, досить підозріло ставляться до олігархів, особливо великих. Й у них є для цього всі підстави. Коломойський не виняток. Як здається верховодам цієї, з дозволу сказати, кампанії чорного піару, удар наноситься в найслабше місце можливого оточення президента під слушним приводом попередження про небезпеку, щозагрожує йому і всій Україні.
Як досвідчений політичний гравець президент прекрасно розуміє всі складнощі і проблеми, пов'язані зі спробами Коломойського розширити свій політичний вплив за межі Дніпропетровської області. І те, що це попутник на короткому відрізку шляху, він теж добре розуміє. Так чи інакше, але стежинки розійдуться, але за можливості пізніше, ніж раніше. Принаймні така зв'язка вкрай потрібна до завершення не тільки військової фази АТО, а й ефективного відновлення Донбасу. А далі - подивимося.
Коломойський теж досить досвідчений гравець, і він може мислити не тільки в категоріях миттєвого отримання прибутку, захоплення того, що погано лежить. Звичайно, не без цього, тим більше що незабаром у Донбасі почнеться переділ власності, оскільки колишні господарі більше повинні думати не про порятунок нажитого непосильним грабунком своїх співгромадян, а про порятунок власної персони. Проте дніпропетровський губернатор знає, що він не один такий розумний, а є й інші олігархи у Харкові, Одесі та інших містах, які теж хочуть зайнятися такою прибутковою справою. Тому вступати в протистояння з президентом поки йому немає ніякого резону. Навпаки, демонстрація союзу йому вельми вигідна, і тим сильніше бажання противників цю зв'язку зруйнувати.
Схоже, що Майдан не зміг відучити відому частину так званої української політичної еліти від шкідливих звичок. Суспільство інше, а вони діють так, начебто зараз не 2014-й, а принаймні 2012 рік. Політична боротьба для них - це цебра чорного піару, фальсифікації і підтасовування на виборах. І головним є боротьба з президентом під слушним приводом обмеження авторитарних намірів останнього. Не про баланс трьох гілок влади вони дбають, а про можливість займатися політиканством і політичною корупцією в парламенті. Ось і вся основа залпу чорного піару.
І останнє. Майдан, схоже, нічому не навчив не тільки політиків, але й частину журналістів. Невже гроші заступили елементарні етичні канони професії. «Інтер» ніколи не вирізнявся прихильністю до світових стандартів журналістики. Досить згадати його сюжети в період Майдану. І ось тепер ми бачимо вкрай небезпечний рецидив застарілої хвороби.
Далі не дуже складно скласти логічний ланцюжок. Хто власник «Інтера»? Фірташ. Якщо фільм-розслідування з'явився на «Інтері», то легко відповісти й на питання-формулу римського права: cuiprodest - кому вигідно? Відповідь очевидна. Fecitcuiprofuit - здійснив той, кому це було корисно. Невже журналістам «Інтера» це незрозуміло?
