Музон
Історія будується, як відомо, на визначних подіях. Війни, революції, перевороти становлять головний репертуар нескінченного концерту націй.
Вада літописів і підручників — це нехтування подробицями, які інколи дуже яскраво характеризують епоху і дають для розуміння події не менше, ніж докладний аналіз.
Ось приклад. У неділю новинні телеканали періодично транслювали прямий ефір із кореспондентами з Сімферополя — на тлі сепаратистських святкувань.
З-поміж іншого було чути, під яку, власне, музику новоспечені росіяни відзначають своє звільнення від кривавого бандерівського гніту.
Це була просто дика суміш зі старої, зашкарублої радянської естради упереміш із тупою сучасною російськомовною попсою. Розложистий кітч, несмачні стилізації під народні пісні, завивання давно померлого народного артиста про вічну весну і як апогей — сталінський гімн на слова одного з головних негідників російської літератури; лишалося тільки дивуватися, як взагалі дорослі чоловіки й жінки при повній тямі у 2014 році можуть таке слухати?
Хоча дивуватися нема чого.
Пригадую, перебудова відбувалася не під «Любе», «Вечную весну» чи Пугачову, а під «Акваріум», «Кіно», ДДТ, «Звуки Му», «Воплі Відоплясова», «Братів Гадюкіних»; кожен може продовжити список. До року може бути скільки завгодно претензій, але створювався він людьми чесними, які прагнули щось змінити своїми піснями — і вони справді робили своїх слухачів вільнішими. Коли питома маса свободи досягла критичного рівня, тиранія впала.
Навпаки, попса завжди існувала задля того, щоб відволікати і отупляти, щоб забивати вуха і мізки пересолодженою банальністю. Комерційна естрада в пострадянському болоті, як і за часів СРСР — дешева нагорода за лояльність і водночас пропаганда лояльності. Тому, до речі, цілком закономірно, що серед діячів культури, які підписали листа на захист російської агресії в Криму, багато естрадних фіглярів різних поколінь; і так само логічно, що відомі російські рокери підтримали Україну.
Так чи інакше, а веселощі в Сімферополі понад усе нагадували якесь абсурдне торжество вічносовєцьких пенсіонерів, неначе у XXI столітті на машині часу раптом висадився десант комсомольських активістів і, змішавшись із бандитами з найближчих караоке-барів, захопив плацдарм у Криму. Немислиме убозтво.
На цьому можна було б і закінчити. Але убозтво має свій зворотний бік, свою справжню, страшну ціну.
У неділю під святкові «два притопа, три прихлопа» у Криму викрали мого знайомого — оператора Ярослава Пілунського і його колегу по кіногрупі «Вавілон 13» Юрія Грузинова. Їхнє місцеперебування досі невідоме.
Отакий от музон.
