Оплакана медицина
Ніхто не любить ходити в лікарню. Ніхто не хоче лікуватись, але всі хочуть бути здоровими. Медична реформа провалилась – це вже просто констатація факту, навіть незважаючи на те, що можновладці цю тезу заперечують. Але, зрештою, мова не про це…
Минулого тижня Донецький медичний університет випустив 979 студентів, які ще мають пройти інтернатуру та отримати кваліфікацію. Хтось із них залишиться у місті, але більшість поїде працювати сімейними лікарями у невеличкі міста та селища. За сучасних умов перспектива не дуже хороша як для молодої людини. Особливо якщо враховувати той факт, що не всі лікарні добре оснащені і мають хороших спеціалістів, які могли б давати настанови та допомагати молодим.
Сімейний лікар – це майбутнє медицини, кажуть одні. Інші дуже скептичні. Направду, лікар має робити все: допомогти народити дитину і зробити операцію або накласти гіпс. «Сімейники» мають робити все самотужки, інакше за кожну консультацію іншого лікаря з їхньої заробітної платні будуть робити стягнення: типу не впорався, - от і май. А от якщо він вилікує людину ніхто бонусів не дасть – це ж і є твоя робота. Якийсь перекособочений принцип. Натомість заробітня платня досить стандартна – трохи більше прожиткового мінімуму.
Медицина, як на мене, одна з найбільш важливих і інтелігентних професій. Лікарі завжди були в пошані, проте, на жаль, сьогодні суспільство їх не цінує. Як і держава: медикаментів, препаратів і навіть, лікарняних ліжок недостатньо.
Добре, коли послугами медицини можуть скористатися всі, але яка це на сьогодні медицина? Останнім часом намагаюсь не ходити в державні районні поліклініки, краще піду до того ж лікаря, але вже в його приватну лікарню. Там я заплачу трохи більше, але знатиму, що зі мною поводитимуться належним чином. Послуги будуть дійсно якісними, бо інакше я більше не прийду і не пораджу цього лікаря нікому. Окрім того, за все потрібно платити, тим паче за хороше. Лікарю, якому добре платять, не треба брати хабарі.
Я не вірю в безкоштовну медицину, а вірю в страхову і платну. Це зараз ці 979 студентів – ентузіасти, а коли в них з’явиться сім’я, народяться діти, батьки постарішають, вони вже не будуть так позитивно налаштовані.
На останньому іспиті з педіатрії студентка-контрактниця з Запоріжжя розплакалась – два роки поспіль вона залишалась на «другий» рік. А от нарешті склала! Вісім років дівчина віддавала гроші за навчання, щоб отримати диплом, а потім через два роки ще кваліфікацію і, нарешті, можливість лікувати людей… за півтори тисячі гривень. Несправедливо. Я б на її місці теж плакала. Не тільки від радості, але й вже від горя.
