Парадокси однієї сесії
Нещодавно вкотре переконався, на скільки глибоко сидить радянське минуле у свідомості зодчих «демократичного майбутнього». На попередній сесії Херсонської обласної ради в порядку денному звернули на себе увагу два цікавих світоглядних питання: відзначення 95-ї річниці ВЛКСМ та видання збірника «Реабілітовані історією» (Херсонська область). Обидва питання були підтримані майже одноголосною більшістю.
Мабуть, не лише мені здається абсурдним той факт, що депутати обласної ради ставлять в одну площину несумісні речі: вшанування жертв тоталітарної радянської імперії і святкування «визначної» дати створення організації, яка всіма силами сприяла розбудові «світлого комуністичного майбутнього в СРСР»... Як відомо, укладанням збірника «Реабілітовані історією» по всіх областях займається Український інститут національної пам’яті. Як видно зі згаданого рішення, саме з національно пам’яттю у херсонських депутатів не ладиться. Я далекий від ствердження, що колишні члени ВЛКСМ (котрими є більшість сучасних чиновників) мали пряме відношення до репресій в СРСР. Та давайте звернемося до статуту ВЛКСМ. «Комсомол – активний помічник і резерв Комуністичної партії Радянського Союзу. Вірний ленінським заповітам, ВЛКСМ допомагає партії виховувати молодь у дусі комунізму, залучати її до практичного будівництва нового суспільства, готувати покоління всесторонньо розвинених людей, які житимуть, працюватимуть і управлятимуть суспільними справами при комунізмі. ВЛКСМ працює під керівництвом Комуністичної партії, є активним провідником партійних директив у всіх областях комуністичного будівництва». У той час, коли свідоме суспільство засуджує комуністичний режим, у той час, коли давно відомо про переслідування в СРСР провідників україноцентричних ідей, просвітників, інтелігентів, митців, які примножували здобутки нашої культури й науки, гоніння тих, кого реабілітовують у згаданому збірнику і не тільки в ньому, у незалежній Україні, за яку клали життя ці люди, приймаються рішення про відзначення «активних провідників партійних директив у всіх областях комуністичного будівництва».
Не хочеться, аби на мене ображалися старші за віком, освічені люди, які виросли в Радянському Союзі і, можливо, були членами ВЛКСМ. Як говорив мені колись один дідусь (ветеран УПА): «Такий тоді був час, його треба зрозуміти». Зрозуміти його мені важко, бо свідоме життя провів в іншій державі. Але ж давайте говорити сьогодні не про «той час», а про те, яку сьогодні і завтра ми хочемо мати країну. Відзначення ВЛКСМ – що це мається на увазі? На жаль, проект рішення, де розписано заходи, на сайті облради я не знайшов (хоча, згідно з ЗУ «Про доступ до публічної інформації», він мав би там бути), але неважко здогадатися, що йдеться про рекомендації школам провести відкриті уроки з вивчення історії ВЛКСМ, виставки комсомольської слави у музеях, проведення концертів і, звичайно ж, висвітлення цих подій у державних ЗМІ. Додається відповідна символіка, ностальгія за прекрасним минулим і т. д. Зрозуміло, що все це – лише рекомендації. Та знаючи вміння бюджетних установ дослухатися до керівництва, а останнього – наполегливо попросити, чомусь не сумніваюся, що рекомендації будуть навіть перевиконані.
На цьому фоні прикро бачити, як інші народи визнають жахи комунізму в СРСР і вшановують своїх постраждалих співвітчизників в інших країнах. Так, нещодавно в с. Виноградово Цюрупинського району, за участі посла Киргизької республіки в Україні Улумбека Чиналієва, було відкрито обеліск пам’яті репресованим киргизам, яких у 30-х роках ХХ ст. визнали ворогами народу і депортували з Херсонщини. «К сожалению, этих людей не вернуть, как не вернуть назад время. Поэтому наш долг – помнить и достойно чтить своих предков и свои корни», – сказав на відкритті меморіалу пан посол. На тому заході були й представники облради. Вони теж говорили про національну пам'ять і вшанування предків. А через кілька днів таки дотримали слова – вирішили відзначати створення осередку комуністичної пропаганди і її «славних» адептів. Парадокс? – так! Дивно – ні, радше переконливо видно, що в нашого покоління ще чимало роботи...
