Повертаючись до профілактичної медицини
Необхідно розглянути санітарно-епідемічну ситуацію на засіданні Ради національної безпеки й оборони України, розробити стратегію дій і втілювати її в життя
Пандемія коронавірусної хвороби має змусити замислитись нинішню владу над тим, чи в правильному напрямі здійснюється реформа системи охорони здоров’я. Маю на увазі насамперед ліквідацію санітарно-епідеміологічної служби як основи профілактичної медицини, ліквідацію медико-профілактичних факультетів у медичних вишах, які готували висококваліфікованих лікарів епідеміологів, бактеріологів, вірусологів, лікарів-гігієністів.
Маю право на такі роздуми, адже сам віддав праці в санітарно-епідеміологічній службі 32 роки свого життя і 18 із них на посаді головного державного санітарного лікаря обласного центру. І не з книжок знаю, який рівень знань, професійності, сміливості, переконливості повинен мати справжній лікар-гігієніст, епідеміолог для того, щоб по-справжньому протистояти викликам сьогодення. І всього цього навчали, прищеплювали студентам медико-профілактичних факультетів медичних вишів, які на сьогодні ліквідовано.
Ліквідована й санепідемслужба, всі зусилля якої були спрямовані на забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя в державі — однієї зі складових її національної безпеки. І це не перебільшення, а реальність. Адже саме завдяки зусиллям наших колег у країні були ліквідовані такі небезпечні захворювання, як чума, натуральна віспа, сипний тиф, поліомієліт, холера, дифтерія. Саме фахівці санітарно-епідеміологічної служби в минулому часто-густо, здійснюючи трудові подвиги — запобігали виникненню й поширенню інфекційних захворювань, ризикуючи власним здоров’ям, а інколи й життям, ішли в осередки інфекційних вогнищ, локалізуючи, призупиняючи і перемагаючи в найстрашнішій війні — війні з невидимим ворогом, ліквідовували їхні спалахи; першими з’являлись у епіцентрі надзвичайних ситуацій, брали активну участь у розробці заходів з ліквідації їх наслідків, проводили необхідні лабораторні дослідження та знезараження. І тут доречно згадати Чорнобильську трагедію та ті зусилля лікарів-гігієністів із недопущення масових радіаційних уражень у результаті заборони реалізації та споживання продуктів харчування, забруднених радіонуклідами.
Свого часу держава високо оцінювала діяльність санітарних лікарів та епідеміологів. Лише в установах санепідемлужби (санепідемстанціях) у 80-х роках ХХ ст. працювало три Герої Соціалістичної праці. Понад 30 лікарів санепідемслужби були удостоєні звання заслужений лікар УРСР.
Чомусь вважається, що серед лікарів лише хірургам доводиться сміливо і рішуче діяти. Однак не менш сміливо й рішуче свого часу діяли лікарі-гігієністи, епідеміологи, якщо потрібно було вжити негайних заходів для запобігання масовому зараженню людей, поширенню захворювань, виникненню харчових отруєнь, отруєнь хімічними речовинами на шкідливих виробництвах, забрудненню атмосферного повітря та води водоймищ, які використовуються для питного водопостачання. А коли врахувати, що кожному інфекційному захворюванню притаманні свої закономірності поширення і кожна токсична речовина має свої характерні особливості дії і нейтралізації, то стає зрозуміло якими знаннями має володіти лікар-гігієніст чи епідеміолог, які елементи винахідливості, логічного аналізу і кмітливості мають бути притаманні йому. І все це давали майбутнім фахівцям оті медико-профілактичні факультети медичних вишів, які ліквідували горе-реформатори.
Якщо врахувати, що сьогодні за даними різних джерел у світі виявлено понад 30 нових високопатогенних захворювань із високим ризиком масового епідемічного поширення та майже 7 млн речовин хімічного і біологічного походження, які негативно впливають на здоров’я людини, то можна уявити яке безглуздя було здійснено проти громадян України з ліквідацією медико-профілактичних факультетів та санепідемслужби в цілому. На мою думку, історія ще дасть цьому факту належну оцінку.
І дуже хотілось би, щоб нинішня влада винесла з усього цього належний урок. Адже свого часу видатний епідеміолог, Герой Соціалістичної праці, заслужений діяч науки, доктор медичних наук, професор Лев Васильович Громашевський про роботу лікаря епідеміолога, гігієніста так сказав: «Якщо лікар врятував одну людину, про нього говорять. Якщо він вилікував 10 — 15 осіб, його прославляють. Але якщо він відвернув захворювання тисяч і тисяч людей, цього ніхто не оцінить. Адже як можна оцінити те, що не відбулося?»
Мені здається, з приходом пандемії коронавірусної інфекції настав час керманичам нашої держави належним чином оцінити лікарів-профілактиків у минулому і зробити серйозні висновки. А якщо цього не буде зроблено сьогодні, то може бути пізно. Буде зруйнована профілактична наука, повністю зникне матеріально-технічна база і найбільш цінне — це досвідчені педагоги — науковці профілактичної медицини і тоді навчатись не буде в кого. Тому виправляти становище необхідно вже сьогодні. Ініціатором цього повинні стати найвищі ешелони влади. Припустимо, розглянути санітарно-епідемічну ситуацію в державі на засіданні Ради національної безпеки й оборони України, розробити стратегію дій і втілювати її в життя, відновивши повноцінні медико-профілактичні факультети та санітарно-епідеміологічну службу, можливо, дещо переглянувши її повноваження.
На моє глибоке переконання, у будь-якій справі рішення мють ухвалюватись на основі всебічного вивчення і обґрунтованих висновків науковців, фахівців тої чи тої справи, а не політиків, як це було останнім часом.
Ще 2012 року в своїй статті «Червона нитка профілактики змінює колір», що була опублікована в газеті «Щотижневик 2000» за №27-28 (613) за 4 липня, я писав: «Розробляючи та приймаючи загальнодержавну програму «Здоров’я 2020; український вимір», орієнтуючись на Нову європейську стратегію охорони здоров’я, необхідно обов’язково враховувати напрацювання вітчизняних учених і ставити за мету не знищувати те, що не один раз на практиці доводило свою дієздатність, маю на увазі санітарно-епідеміологічну службу України. Бо досить швидко без неї червона нитка профілактики змінить колір на сірий або навіть чорний!» Здається, в нашій державі цього етапу ми вже досягли. І сьогодні, то міністру економіки, то міністру внутрішніх справ, то колишньому прем’єрміністру, який доклав неабияких зусиль для ліквідації санепідемслужби, а то й самому Президенту України доводиться розповідати, як боротися з коронавірусною інфекцією.
Мені здається, що реформи в нашій державі відбувалися б набагато краще, коли б кожен виконував свої повноваження.
Василь ЗАГОРОДНІЙ, завідувач кафедри Черкаського державного технологічного університету, кандидат медичних наук
