Про діалог молоді Сходу, Півдня та Заходу України
Протягом усіх років незалежності України питанню стереотипів, конфліктів та встановленню діалогу між жителями Сходу, Півдня і Заходу України не надавали важливого значення. Результат? Анексія Криму та війна на Донбасі. У російських загарбниках частина жителів цих регіонів побачила більших союзників, ніж у співвітчизниках із Заходу. Російська машина пропаганди перетворила останніх на образи ворожих «бЕндерівців», «правосеків», «фашистів» і т.д. Так, винити треба, зокрема, інформаційну політику України. Однак, якби був діалог жителів Заходу, Сходу та Півдня України на звичайному, побутовому, людському рівні, усі міфи давно були б розвіяні. Що робити тепер? Кажуть, краще пізно, ніж ніколи. Якщо будемо активно піднімати це питання зараз, то таким чином ми тільки цементуватимемо незалежність і суверенність нашої держави. Надважливо залучати до діалогу молодь, адже саме їй жити у цій країні, розбудовуючи її та ведучи до процвітання, яке, переконаний, чекає на нас у майбутньому.
Спроби налагодити цей діалог відбуваються регулярно. Головне – ці спроби помічати та не боятися долучатися до подібних проектів. За останні два тижні мені (зауважу, що сам зі Львова) довелося протягом декількох днів побувати у Одесі та Харкові. До морської столиці України поїхав у рамках проекту «Єдність у різноманітті: подолання стереотипів та конфліктів, налагодження діалогу між молоддю Сходу, Півдня і Заходу України», який вкотре організувала ГО «Молодіжна Альтернатива». Загалом, ця програма передбачала триденні воркшопи, екскурсії, зустрічі з політиками, громадськими діячами у Одесі та Миколаєві, Тернополі та Чернівцях, Харкові та Дніпропетровську, Львові та Івано-Франківську, Луцьку та Ужгороді.
А вже до Харкова поїхав у складі делегації від Львівського національного університету ім. Івана Франка у рамках проекту «Єднаючи Україну: історико-культурне порозуміння за досвідом Європи». А вже через декілька днів після повернення до Львова місцеві студенти приймали харківських гостей. По суті, обидва вищезгадані проекти були досить подібні. Це не дивно, адже цілі вони переслідують однакові. Які саме? Тут по порядку:
• встановлення діалогу між молоддю Сходу, Півдня і Заходу України;
• руйнація стереотипів у сприйнятті один одного;
• формування простору, де можна почути думки учасників з різних областей та виробити спільне бачення вирішення конфліктів сучасної України;
• обмін досвідом у громадській діяльності;
• встановлення тісних контактів між активною молоддю, задля розбудови цілісної суверенної України;
• реалізація спільних проектів направлених на подолання стереотипів, культурну та історичну єдність, толерантність, національну ідентичність.
Діалог між молоддю Сходу, Півдня і Заходу України – це укріплення нашої держави. Кожен подібний проект – чергова цеглинка, закладена для укріплення та розбудови нашої держави. Задля цього діалогу надзвичайно важливі поїздки жителів різних регіонів один до одного. Як найбільш ефективно розвіювати стереотипи? Наочно демонструвати людині, що пропаганда якою вона інфікована не має жодного зв’язку з реальністю. Краще один раз побачити, ніж сто раз почути. Під час таких обмінних поїздок утворюються комунікаційні та ментальні мости, які будуть підтримуватися десятиліттями. Ще давньогрецький філософ Сократ довів існування справжнього знання та мудрості тільки через живу бесіду, діалог, полеміку. Однак поняття «діалог між молоддю Сходу, Півдня і Заходу України» – значно ширше від одного тільки звичайно спілкування. Йдеться також про реалізацію спільних ініціатив, проектів і т.п.
Протягом воркшопів у рамках одного й другого проекту студенти працювали над власними проектами, які будуть реалізовувати протягом наступних місяців. Одні працюватимуть над організацією тематичних лекцій, вечорів і т.п., другі – намагатимуться власними силами організувати подібні програми по обміну, треті – працюватимуть над соціальною інформаційною кампанією в регіонах, четверті – амбітно вирішили спробувати організувати тематичний культурний фестиваль. Ідей у молоді насправді чимало. Усі запропоновані проекти були направлені на подолання стереотипів, сприяння культурній єдності регіонів, зміцнення та утвердження національної ідентичності. А тепер настав найвідповідальніший етап – реалізація проектів.
Насамкінець залишається лише висловити декілька побажань. По-перше, хотілося б, аби всі проекти вдалося втілити в життя. Друзі, удачі, сил і наснаги! По-друге, закликаю молодь не сидіти осторонь націєтворчих процесів і долучатися до громадських ініціатив. Не сидіть на місці, а відкривайте нові куточки не лише України, а й самих себе. І, по-третє, побажаю українській владі мудрості нарешті почати активно латати прогалини її культурної політики, сприяючи налагодженню діалогу між Сходом, Півднем і Заходом. Пам’ятаймо, що єдність у різноманітті!
