Сельтерська вода VS Культура — 3:0
Якщо вам колись доводилося заповнювати документи для вступу на державну роботу, то серед усієї “макулатури” мусив трапитися й особовий листок із відділу кадрів, а в ньому запитання про ваше походження. І хоча усілякі інформаційні листи рясніють повідомленнями про необов'язковість цього поля, більшості доводиться робити це і сьогодні. Я, особисто, не відразу зрозуміла, що від мене вимагають і у відповідь на запитання отримала універсальну пораду — пишіть, інтелігенція.
Несерйозне, або й дещо зневажливе ставлення до інтелігенції — спадок червоної більшовицької революції. Цитата із популярного радянського фільму “Іван Васильович змінює професію” (за мотивами п'єси Михайла Булгакова) стала, висловлюючись сучасними лексиконом, вірусною - “інтєлігєнт нещасний”. Американський підручник перекладу взяв її за ілюстрацію культурного феномену — зневаги до інтелігентів у пролетарському суспільстві. Як там казали марксистські класики: інтелігенція — прослойка поміж класами. Не надто хочеться бути прослойкою, правда?
Неперевершений філософ і репортажист Майк Йогансен (вбитий сталінським режимом у 1937 році) вишукано іронізує із такого підходу у своїй книзі “Як будується оповідання”. Йогансен пише: “Ми просимо зважити, який фактор кардинальніший, дужчий, впливовіший у житті робітника та хлібороба: скажем, мистецтво чи горілка? Або ж мистецтво чи тютюн? Що має більшу масовість і уплив на маси? Таким чином з'ясовується, що в наших умовах мистецтво міститься десь поміж мороженим та сельтерською водою* щодо ролі своєї у виробничому процесі”.
Держава скорочує видатки, держава рятує громадян, тільки якою не була б загроза — вірус, війна, економічна криза, жертвою завжди стає якась стратегічна духовна галузь — освіта, культура, мистецтво, ідеологія. І скільки б людей у Фейсбуці не цитувати Черчилля із його “Якщо ми економимо не культурі, то за що ми воюємо”, відповідь на державному рівні завжди одна — за комуналку.
Я не сперечатимуся, на голодний шлунок — не мріється. Я також не експерт, а тому не заглиблюватимуся у статті бюджету, хоча впевнена — є десятки менш важливих витрат, які можна скоротити. Чимало мудрих людей уже про це голосно заявили — від представницьких витрат і закупівлі автомобілів, до того ж таки державного фінансування партій. Я хочу запитати про інше — чому уже майже сто років в Україні культура, освіта чи мистецтво сприймаються як синоніми до ледарювання і несерйозності. Хоча якраз ці галузі рятують нас від тотального зросійщення, а тисячі письменників, художників і вчителів утратили життя у тоталітарній машині. Коли ми нарешті позбудемося пролетарського комплексу — ти серйозний лише тоді, якщо продукт твоєї праці можна “помацати”.
Людина стала людиною тоді, коли вперше відчула невидиме — любов, зневагу, сумнів. Людина стала громадянином тоді, коли вперше окреслила кордони свого світу, спираючись на спільність історії й культури, релігії й звичок, мови. Банка мінералки навряд чи змінить вам життя, а книжка, фільм чи навіть пісня — ще і як можуть. *сельтерська вода — німецька мінеральна вода, пізніше назва використовувалася для усіх мінеральних вод.
