Страх прокурора
Ще в мої студентські роки був популярний жарт про агронома, який життя прожив, а поле так і не перейшов. Якщо перефразувати цей прохідний жарт і спробувати пожартувати про генпрокурора, то життя прожите, а до боротьби з корупцією так і не приступив. Виходить не так смішно, як про агронома.
Генеральний прокурор України Віктор Шокін припускає здійснення провокацій проти себе з метою фізичного усунення, і пов’язує це зі своєю боротьбою з великою корупцією. Про це Шокін заявив на брифінгу.
Я не маю наміру іронізувати й насміхатися над побоюваннями генерального прокурора. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються у нас найвищою соціальною цінністю, що й закріплено в Конституції України. Людина є людина, а чи є вона генеральним прокурором, або вантажником на ринку, то це з погляду цінності життя абсолютно не має значення.
Але генпрокурор пов’язує свої страхи «зі своєю боротьбою з великою корупцією», і тут мені хочеться його по-людському заспокоїти. На цьому фронті у нього все дуже навіть добре, і ніякої великої боротьби з корупцією не відбувається.
Історія з протистоянням за лінією «Сакварелідзе-Касько» — «Гузир-Шокін» говорить не про те, що прокурори б’ються між собою за можливість очолити боротьбу зі злочинністю. Це радше протистояння старих і нових підходів, коли приходить розуміння того, що рейтинги правоохоронного органу наближаються до нуля, що далі буде цей самий нуль й опускатися нижче вже нікуди.
Постмайданні генпрокурори України розчаровують і практично нічим не відрізняються від генпрокурорів періоду Кучми. Ведені, що заглядають в очі влади, звикли співіснувати.
Немає сенсу розглядати прокуратуру поза процесами, що відбуваються у нашому суспільстві. Те, що Генеральна прокуратура давно потребує кардинального реформування, пишуть й говорять багато, але зрушень у цьому напрямку практично немає, і далі розмов справа не йде.
Віктор Шокін — людина з радянської системи; це пояснює багато що. Комсомол, партія, радянський інститут, радянська освіта, досвід інтегрування з радянської системи до нової України, а якщо говорити без ніжних обмовок, то досвід пристосуванства до нових умов.
Не втомлююся повторювати, що реформи потрібні у всіх сферах суспільного життя, а модернізувати прокуратуру без зламу старої системи, не вдасться. Без системних реформ і твердої політичної волі ми будемо намагатися реформувати окремо взяту сферу й окремо взяте господарство.
Якщо ми говоримо сьогодні про прокуратуру, то прокурорські кадри готуються безліччю навчальних закладів, але чималу частину прокурорських працівників готує Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого (колишній юридичний інститут імені Ф. Дзержинського). Цей інститут закінчило багато генпрокурорів України, зокрема Пшонка та Шокін. Так, у цьому навчальному закладі працює ректором вже 26 років людина, яка була членом ЦК КПРС ... Додамо сюди, для альтернативи, іншого ректора на прізвище Ківалов, який очолює інший навчальний заклад 16 років (з перервами), і тоді багато що може стати ще більш зрозумілим і доступним.
Реформувати країну мають інші люди, і якщо наша влада знову зрозуміє це останньою, то їй доведеться ще довго виколупувати долари та діаманти із прокурорських кабінетів, зображуючи запеклу війну з корупцією. Кумівство та міцні прокурорські династії — пряма загроза для безпеки України.
Свого часу мене приголомшив фільм «Холодне літо п’ятдесят третього». Останні слова фільму врізалися в пам’ять — «Об одном жалею… годы. Так хочется пожить по-человечески… и поработать...».
Багатьом прокурорам пожити по-людському вдалося. Ми знаємо, що серед них чимало багатих людей, а от з «поработать» складніше.
Постмайданні прокурори не витримали випробувань. «Справа Гонгадзе-Подольського», розслідування розстрілів Небесної Сотні на Майдані, інші злочини представників режимів Кучми та Януковича ... А віз і нині там!
Звичайно, ми бажаємо генпрокурору міцного здоров’я і довгих років життя. Страх Віктора Шокіна зрозумілий, але я дуже сумніваюся, що загрозу його життю потрібно шукати в площині боротьби з корупцією. Можливо, є ще й інші мотиви, нам невідомі. Можливо, сором?
