Танець на журналістських кістках
У трагедії знімальної групи журналістів Орхана Джемаля, Кирила Радченка та Олександра Расторгуєва, вбитих у Центральноафриканській Республіці 31.07.2018, є речі очевидні і доведені, а є незрозумілі
Очевидним є сам факт вбивства, час і місце. Підтверджено багатьма свідченнями мета поїздки знімальної групи до ЦАР — знімання фільму — розслідування про ЧВК Вагнера. Незрозуміло головне — хто і чому убив.
Для російського офіціозу все навпаки. Офіційний представник МЗС Марія Захарова написала на своїй сторінці в Facebook: «Слухаю і читаю цю нісенітницю щодо «розслідувань» стосовно ЧВК у ЦАР». Що саме Захарова вважає «нісенітницею», не зовсім зрозуміло: те, що вбиті журналісти проводили розслідування, чи те, що ЧВК Вагнера діє в Центральній Африці? «Жодної сенсації в наявності російських інструкторів у ЦАР немає, ніхто нічого не приховував», — повідомляє Захарова. І рекомендувала звертатися до сайта МЗС. Виконаємо рекомендації і звернемося. МЗС РФ ще в березні 2018 повідомив, що на прохання президента ЦАР до цієї країни направили військових і цивільних інструкторів. Жодного слова про приватну військову компанію Вагнера, яка за російським законодавством є звичайною бандою, оскільки закону про ЧВК в Росії немає, а отже, будь-яке збройне формування, що діє поза силовими структурами РФ, є саме бандою і нічим іншим.
«Що вони робили в ЦАР насправді, якими були їхня мета і завдання — питання відкрите», — продовжує брехати офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова, якій, поза сумнівами, було чудово відомо про те, навіщо прибули до ЦАР убиті журналісти. Що вона, власне, й підтвердила, згадавши про «нісенітницю» щодо розслідувань стосовно ЧВК.
Наступного дня після вбивства журналістів на каналі «Россия 1» вийшла програма «60 минут», в якій було влаштовано веселий танок на кістках загиблих. Як головного танцюриста запросили, звісно, лідера ЛДПР. У мене давно немає жодних запитань до співробітників інформаційних військ. Це люди іншої професії, що не має жодного стосунку до журналістики. Проте вони називають себе журналістами й інколи намагаються робити якусь видимість. У даному разі мені стало цікаво, як Скабєєва і Попов пояснили б присутність пана Ж. у програмі, в якій обговорюється вбивство журналістів. Ж. — журналіст? Фахівець з журналістських розслідувань? Людина відома своєю лютою ненавистю до журналістів, випадками прямого насильства над ними, який прямо в ефірі закликав свого охоронця зґвалтувати журналістку. Запрошення Ж. до цієї програми — це така ж гидка провокація як, приміром, запрошення відкритого і відомого антисеміта на похорон рабина.
І Ж. виправдав довіру Скабєєвої й Попова. «Нікуди їздити не треба!», — заволав Ж., щойно йому надали слово. — «Ходорковський — ворог Росії, і допомагати людям, яких він найняв, неприпустимо!», — заявив Ж., відгукуючись на слова Захарової про те, що МЗС готовий був надати допомогу журналістам. Після чого Ж. досить довго лив бруд на загиблих: «Любителі гострих відчуттів!», «вони займалися чорним бізнесом! Це — чорні копачі!», «вони їхали займатися чорним промислом, а громадяни за них мають платити?». Скабєєва всіляко прагнула показати, що вона не поділяє позиції Ж. Робила вигляд, що цього Ж. запросили до її програми якісь чужі, абсолютно незнайомі люди, а вона до цього абсолютно не причетна.
Як незамутнене джерело найдостовірнішої інформації на великому екрані у студії виникла Марія Захарова, яка повідомила таке. По-перше, «офіційно заявленою метою цієї групи був туризм». По-друге, «вони мали прострочені журналістські посвідчення». По-третє, «вони не зверталися до МЗС». І по-четверте, «якби мету було заявлено, все могло б бути інакше». «Вичерпно!», — захоплено відреагувала Скабєєва. І додала: «Треба зрозуміти, хто за це відповість».
Власне, відповідач був відомий. «Політолог» Дмитро Абзалов повідомив, що «проблема в самому підході». І обурено запитав: «Чому не було акредитації?». Після чого виніс вирок: «Людей кинули в цю систему!». Співробітник «Комсомолки» Олександр Коц був конкретнішим: «Вони мали із собою понад 8 тисяч доларів. Охорона там коштує 300 доларів». Скабєєва одразу ж із розумінням вигукнула: «Зекономили на відрядженні!». Про те, що убиті не поставили до відома російське посольство в ЦАР і тим самим зробили фатальну помилку, повідомили, посилаючись на свій досвід, співробітник ВДТРК Сергій Пашков і співробітник газети «Коммерсантъ» Максим Юдін.
Не маю жодних сумнівів щодо того, що всі учасники програми «60 минут» лише удавали із себе ідіотів, мовляв, не розуміють причин того, що Джемаль, Расторгуєв і Радченко визнали за краще не мати справи з представниками Росії і мінімізувати стосунки з місцевою владою. Було б дивно їхати розслідувати діяльність банди, тісно пов’язаної з російською і з місцевою владою, і погоджувати з ними мету відрядження. Про це досить детально сказано в повідомленні Центру управління розслідуваннями на сторінці МБХ у «Фейсбуці»: «Орхан Джемаль, Олександр Расторгуєв і Кирило Радченко приїхали до ЦАР за туристичними візами і не акредитувалися в російському посольстві і консульстві. Це було пов’язано з об’єктом розслідування — ЧВК Вагнера. Якщо гіпотеза розслідувальної групи була правильною і в ЦАР приватна військова компанія ЧВК Вагнера виступала як наймана бойова сила за негласної підтримки російської влади, то звернення до російських дипломатичних органів робило б розслідування безглуздим». Кінець цитати.
Окремо про не менш ідіотські поради найняти місцеву охорону. З кого? З місцевих бандитів? Або з місцевих силовиків, цілком імовірно пов’язаних з ЧВК Вагнера? Або привезти із собою взвод озброєних бійців з Росії? Тим, хто прямо чи опосередковано докоряє Михайлу Ходорковському за загибель журналістів, він відповідає у своєму блозі: «Щодо безпеки. Було б дивно з мого боку нав’язувати розв’язання цієї проблеми професійним військкорам з великим досвідом. Вони були одними з найкращих у Росії фахівців. Все, що їм було потрібно, обговорювалося безпосередньо з голоним редактором, потрібні ресурси надавалися».
І далі Михайло Ходорковський пояснює причини і ступінь своєї участі в розслідуванні, під час якого загинули журналісти. «Питання про мою особисту причетність до проекту «Російські найманці» — я дав на нього гроші. Проект був розроблений групою професійних журналістів-розслідувачів і представлений мені головним редактором ЦУР. Вважаю його важливим, оскільки в нашій країні влада часто-густо любить покривати свої темні справи посиланням на «приватних осіб». У Росії найманство не врегульоване законом, непрозоре і є кримінальним злочином. Проте перші особи держави не соромляться говорити про схвалення цієї практики, що робить ситуацію особливо небезпечною. Тепер моя залученість до розслідування буде набагато глибшою». Кінець цитати.
«Народжений повзати літати не може». Люди, які все життя обслуговували владу і брехали, не в змозі зрозуміти тих, хто займається пошуками правди. Зокрема про злочини влади. Я не маю жодних запитань до співробітників ВДТРК, «Первого канала», НТВ, «Комсомолки» та інших путінських ЗМІ. Є одне побажання: не називайте Орхана Джемаля, Кирила Радченка та Олександра Расторгуєва колегами. Дуже гидко це чути.
