Зараз все на контрасті, на контрасті, що не вловили?
Всього лише купувала шовкові шнурочки для делікатних відкритих туфель — рідні трохи втомилися. Товстушка продавчиня, міцно переконана, що знає все — від збалансованості відтінків до тенденцій та брендових акцентів в моді, поглянувши на мене оцінюючим досвідченим поглядом і, мабуть, знайшовши якесь підтвердження, що укріпило її обізнаність, поблажливою скоромовкою припечатала — ви якась не просунута, ще не вловили, що сьогодні все працює на контрасті. Вона голосом ще раз виділила — на контрасті. Якщо черевики зелені, беремо чорні, якщо чорні... Напевно, ви скажете білі, — перебила цей доморослий лікнеп, він забирав час. У мене чорні, дайте, будь ласка, теракотові або кольору сонячного піску. Таких немає, — втратила будь-який інтерес, продавчиня, а сусідці по кіоску додала, коли я відійшла: «Викаблучується, а прикидалася ж, дурила голову. Ні, сьогодні торгівля не піде, вже зрозуміло — бачиш, як день почався.
Поруч у переході сидів у своїй крихітній шпаківні, гордо званій магазином, адже в самому центрі міста, а це зараз розкіш, приймальник, що чекав на охочих відновити елітне взуття. Набійка для таких виробів — прочитала, коштує 170 грн, відновлення кольору або чищення випадкових плям, від 450 до 700. Цікаво, із чим туди звертаються, вирішила поспостерігати. Бачу, заскочила відвідувачка лише дізнатися, вона пояснила — придбала чоловікові нові замшеві черевики з вітрини, природно, дешево, як для такого класу, один черевик помітно вигорів. 250-300 грн, — почула відповідь. Вона постояла в розгубленості — ось так вторинна вигода, але все ж вирішила, шкурка вичинки не варта, такі нові — набагато дорожчі. Принесу, домовилася з майстром.
Економна метушня присутня в кожному погляді, в кожному русі у бік гаманця, ціни в столиці непередбачувані, як беззахисні дурепи, яким хочеться допомогти й усе пояснити. До речі, такий образ у житті як і раніше найбільш затребуваний серед ходаків зі стажем. Та там хоч все зрозуміло — можливо, й напівсвітле, тимчасово мерехтливе майбутнє, а цінам же не кинешся навперейми — відгамселять, не помітять. Полювання ж на дрібну й велику дичину, тут продавчиня має рацію, працює на контрасті. Ось і доводиться постійно включати інтуїцію. Нібито це просто — зчитуй помітні сигнали й підсвідомо з’єднуй крапки, але як виснажливо. Спостерігаю, як тітонька пенсійного тренду міряла літнього капелюха на Андріївському узвозі. Продавчиня довкола неї щебетала — придивіться, тут залом, тут приспущені поля. У нас у замовниках одна інтелігенція: акторки, письменниці, музикантки, перукарі. Треба ж, як перукарі плигнули, подумала, почувши озвучений ряд. Мабуть, у тітчиному планетарії все співпало й вона, міряючи й мимоволі приймаючи пози, які здавалися їй вишуканими, радісно відгукнулася — так, я звідти, із цього списку. У мене своя чоловіча перукарня й усі дівчатка-майстри як на підбір — інтелігентки. Вже освоїлися у великому місті, швидко навчаються, сильно заміж хочуть. Нічого дивного, провчившись по 15 років, опанувавши одну-дві іноземних, водіння, необхідну, само собою, техніку для роботи й головний плюс — професію (інколи традиційно чоловічу, хоча зараз, схоже, таких не залишилося) й зараховувавши себе до інтелігенції, теж заміж хочуть, хоч і знають, що це далеко не завжди щастя. Заміжні зі стажем інколи саркастично жартують — виходячи заміж, ми змінюємо увагу багатьох чоловіків на неувагу одного. І далеко не всі зізнаються навіть собі, що неувага одного (й не завжди чолвіка), буває дорожча за увагу багатьох, і це може стати особливо щемливим щастям.
Щоправда, в будь-який день збій може дати дзеркало, навіщось починаючи говорити правду й викликаючи щире здивування — що це я? Або фотографії навчаться все помічати й фіксувати, а хто просив? Знаю рецепт багатьох — просто порвати фото, хоча й стверджують, що таке просто необхідно відкласти, через декілька років воно здаватиметься чарівним. Краще дивитися на свої улюблені фотографії — вони діють і терапевтично, навіть змінюючи мускулатуру обличчя, а вже як настрій піднімають. Навіщо нехтувати — ось і грайливе «навмисно» перетворюється на контрастне «серйозно». Панікери, звичайно, квапляться собі відрубати по парі сантиметрів з обличчя, вколоти вітаміни в зморшки і всяку хімію, що підтримує, але для цього, окрім відчайдушності, потрібні міцні грошенята. Завжди вважалося, що інтелігенти красти не вміють, та й нема що. Запевняю — помилка. Варто заснувати, скажімо, кредитний союз, а потім його збанкротити, вкравши всі гроші інших інтелігентів і ось вони — чужі бабки. І зовсім не міражні, хоча, схоже, щастя така гра не приносить. Та й відмиватися доведеться до кінця життя, такий вічний лазневий день як кара.
Ще трохи з новин старості розповіла колишня модниця, а нині філософка-продавчиня на антикварному ринку, що торгує, як вона каже, мануфактурою. У перекладі це — чарівні пропозиції фольклорних 50—60-річної давності суконь, що чудово збереглися. Природно — жодної косметики під старизну — ці тканини не сплутати, їхня дрібна ситцева квіточка — пристрасть багатьох. Вона постійно навчає свою онуку, коли та стоїть з нею на ринку, жіночій мудрості. Вони час даремно не гаять, ось інколи почую: ніколи не плескай крилами, нав’язуючи свою опіку, навчайся, і ти зумієш точно передбачати чоловічу реакцію на жіночу турботливість, поважай чужу приватність. Знай — дуже помітні старання жінки своє кохання використовувати пропорційно до впливу, без вигадок, — через котлетки, кашки, варенички. Потім не знати звідки, й у душі — дрантя карнавалу. Дивися, скільки на ринку грошовитих мужиків, можливо, хтось із них і неодружений. Вчергове, правда. В одній знайомій і бадьорій холостяцькій компанії, скажімо так — останнього запливу вони, жартівники, навіть заснували свою відзнаку — наплічник ходака. У ньому, мабуть, серця жіночі, або ще щось — не знаю й знати не хочу. Коли один знайомий із цього гуртка за інтересами, сміючись, розповідає якісь подробиці розводу на почуття чергових жертв, перетворююсь на чоловіконенависницю. Втім, жінки самі винні, часто хапаючись за випадок, просто не доростають до розуміння, що володіння сильним почуттям, хай і без взаємності, натомість його неможливо забрати, часом дорожче за всі технічні задоволення, які лише й можуть запропонувати ходаки. Дивне відчуття залежності, що не відступає, необхідності несерйозного спілкування, оповите жартівливим тоном, захована кудись безмежна ніжність — приносить теж гостре щастя, яке, щоправда, мукою зветься.
Контраст не має почуття гумору; або навпаки, має.
Потайний він.
