На Різдво 75 років тому волинян почали масово вивозити у Сибір
Прихід Радянської Армії у Західну Україну й зокрема на Волинь традиційно називали “золотим вереснем”, бо саме 17 вересня 1939 року “визволителі”, як вони себе називали, замінили існуючу тут два десятиліття владу Польської держави. А вже якраз на Різдво 1940 року ешелони з родинами волинян поїхали освоювати “Сибір несходиму”...
Тисячі безневинних людей повезли у люті сибірські морози, звідки дуже багато й не повернулися вже ніколи. Так у Володимирі-Волинському приміщення місцевої тюрми та колишнього монастиря передали НКВС. Вже у жовтні, за кілька днів після “визволення”, і тут, і по всій Волині почалися масові арешти польської та української інтелігенції, священиків, членів ОУН, колишніх офіцерів польської армії і армії УНР, учасників “Просвіти” та й просто мещканців, які були хоч трохи заможнішими.
«Виїхати з Волині можна було до грудня 1940 року. І охочих це зробити було чимало. У Володимирі, на площі, біля німецької комендатури, яка займалася депортацією до Генерал-Губернаторства (окупованої Польщі), щоденно збиралися тисячі приїжджих з сусідніх повітів, що прагнули пройти співбесіду, і, отримавши необхідний дозвіл, покинути загарбану росіянами, або, як казали місцеві, совітами, Волинь. Всі ці люди знали, що несуть із собою радянські визволителі, то ж аби втекти вони набивалися у потяги, що йшли на Польщу так, що годі було сісти. Люди готові були стояти декілька годин на підніжках чи висіти, прив’язавшись мотузками на даху вагонів», - розповідає директор Володимир-Волинської історичного музею Володимир Стемковський.
Наталія МАЛІМОН, “День”, Луцьк.
