На Волині вшанували вчителя, який врятував від зникнення село
Село Лобна - на межі Волині і Рівненщини – називають «партизанським» і досі. У роки Другої світової війни у лісах біля нього базувалося з’єднання Олексія Федорова. Тут донині збереглося кілька партизанських землянок, діє відкритий ще у 1971 році музей партизанської слави. Створив цей музей і був його першим директором на громадських засадах вчитель історії, директор школи у сусідньому селі Залізниця Олексій Іванович Бренчук. Починалося все з інтересу, хто з колишніх партизанів живий і де мешкає. Бо ж і в родинній хаті Бренчуків на хуторі Медведичі біля Залізниці жили партизани всю зиму... Школярі записали спогади дідусів і бабусь, у Лобну почали приїжджати колишні партизани, а у 1968 році прибув і сам генерал Федоров. Через страшне бездоріжжя він не зразу втрапив у село, тому коли Бренчук за дорученням громади приїхав до нього у Київ, то Федоров таки посприяв, аби у Лобну проклали дорогу. У публікації «Партизани з Лобни і досі не вийшли» (19 вересня 2003 р.) газета «День» розказувала про те, як музей партизанської слави врятував село від виродження. Бо у музей почали їздити екскурсії, тут проводили партизанські зліти, і влада змушена була звертати увагу на розвиток Лобни. З’явилася у селі бібліотека (допоміг знову ж Федоров), медичний пункт, магазин, добротні колгоспні ферми (а людям робота).
Музей же цікавий тим, що тут зібрана історія не тільки партизанського руху на Волині, а й Любешівщини загалом. Саме Олексій Бренчук, який був одним із зачинателів музейної справи на Волині, відшукав і дату першої писемної згадки про містечко Любешів. Досліджуючи історію рідного краю, працював в архівах Луцька, Бреста, Гродна, Мінська, Вільнюса, Варшави. Днями на приміщенні музею з’явилася пам’ятна дошка на честь Олексія Бренчука. Встановив її за свої кошти уродженець Лобни, учень Олексія Івановича, нині депутат Київради Микола Швирид. Допоміг втілити його ідею в життя колега Бренчука, в минулому вчитель історії Лобненської школи Анатолій Черевко. Автор знала Олексія Бренчука багато років, це був істинний інтелігент, ентузіаст, яких мало, і залишив він після себе добру пам’ять у рідних краях.
Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк
