Сьогодні в Україні вшановували Василя Макуха, що вчинив акт самоспалення

Сьогодні, 6 листопада 2015 року, минає 47 років від дня смерті Василя Макуха – колишнього вояка УПА, громадського діяча, першого українця, який, протестуючи проти радянської влади, вчинив акт самоспалення.

На Клочківському цвинтарі у Дніпропетровську, де похований Макух, а також його дружина Лідія, відбулись жалобні заходи і молебень. Громадські активісти, краєзнавці, школярі, принесли квіти до могили, заспівали патріотичних пісень.

За словами краєзнавця Михайла Рябцева, міська комісія з питань топоніміки ухвалила рішення про перейменування однієї з вулиць Дніпропетровська на вулицю Василя Макуха. Окрім того, громадськість Дніпропетровська збирає кошти на впорядкування його могили та ініціює встановлення монумента в сквері неподалік, передає Радіо Свобода.

Громадські діячі та небайдужа інтелігенція заявили, що вкотре піднімають ініціативу щодо присвоєння Макухові звання Героя України та звертаються до чеського та словацького урядів з проханням відзначити та нагородити українця Макуха почесним званням, адже свій протест він, в тому числі, присвятив недопустимості війського вторгнення Росії у колишню Чехословаччину. Про це повідомив на своїй сторінці у Facebook Арсеній Пушкаренко, автор та упорядник збірки "Біля витоків Незалежності", у якій зібрана інформація про 20 видатних борців за незалежність України.

"Макух – один з найперших, хто висловив свій протест проти тоталітарного режиму таким чином. За два місяці до цього 8 вересня акт самоспалення на знак протесту проти інтервенції у Варшаві вчинив філософ Ришард Сивець. 16 січня 1969 року, у Празі, на Вацлавській площі, акт самоспалення здійснив чеський студент Ян Палах. І Сивець, і Палах – Національні Герої. На превеликий жаль, досі, незважаючи на неодноразові звернення до керівників нашої держави, Василь Макух не був удостоєний звання Національного Герою України", - розповідає він.

За його словами, ініціатори звернення до чеського та словацького урядів сподіваються, що уряди цих країн швидше відзначать і визнають Василя Макуха, а тоді вже, може, опам’ятається і українське керівництво, зроблячи те ж саме.

Василь Макух народився у 1927 року на Львівщині у селянській родині. Юнаком підтримував зв’язок із членами «Просвіти» та ОУН, а під час Другої світової війни вступив до лав УПА, був розвідником. 1946 року під час сутички між упівцями та радянськими військами був поранений і опинився в руках спецслужб. Його засудили на 10 років каторжних робіт, покарання відбував у концтаборах Мордовії та Сибіру.

У засланні Макух познайомився зі своєю майбутньою дружиною із Дніпропетровська Лідією Запарою. Вони відбули покарання й переїхали до Дніпропетровська.

Наприкінці жовтня 1968 року Василь Макух поїхав на Львівщину відвідати хвору сестру, а звідти – до Києва. Там, на Хрещатику, він вчинив акт самоспалення, вигукуючи «Геть окупантів!», «Хай живе вільна Україна!».