У Львові освятили пам’ятний знак жертвам тоталітарних режимів
Сьогодні, 8 червня, на у подвір’ї Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» встановили дошку із написом «На цьому місці буде споруджено меморіал пам’яті жертв тоталітарних режимів». Нагадаємо, що «Тюрма на Лонцького» – перший в Україні музей-в’язниця. Розташований у приміщенні тюрми, де розміщувалися каральні органи трьох окупаційних влад: польської, радянської та німецької.
Згідно з інформацією Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю, участь у заході взяли голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко, керівництво міста та області, священики, військовослужбовці, народні депутати, серед яких – Юрій Шухевич. Гранітну плиту з позолоченим написом освятили священики чотирьох конфесій.
Документи на територію, де буде споруджено меморіал, за дорученням Президента України Петра Порошенка, зі словами «Пам’ятати і вшановувати своїх героїв – запорука незнищенності нації» міському голові Львова Андрієві Садовому передав голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко.
“Тут, на цьому місці, гинули невинні люди, які могли протиставити катам лише своє слово і волю, – зазначив голова Львівської ОДА Олег Синютка. – Сьогодні працею тисяч людей постала наша держава. І ми не маємо нині права ховатися по закутках, нарікати на долю, говорити речі, які нас роз'єднують. Маємо стати плече до плеча, серце до серця і відкинути ворога за наші кордони, щоб більше ніколи не повторилася ця трагедія, яка сталася на цьому місці”.
Опісля учасники заходу переїхали на Личаківське кладовище, щоби вшанувати пам'ять полеглих за волю України, в тім числі – героїв Небесної Сотні та загиблих в зоні антитерористичної операції.
Так виглядає опис сьогоднішньої події, поданий на офіційному сайті ЛОДА. Тим часом, на сайті Західної інформаційної корпорації з’явився допис Марти Гартен з її особистими враженнями про відкриття пам’ятного знаку. У ньому те, що, як мовиться, залишилося поза кадром: «Хоча цей захід прес-служба СБУ взагалі не аносувала у місцевій пресі, однак він виявився велелюдним за активної участі особового складу управління СБУ у Львівській області, представників творчих спілок, громадських організацій та Правого сектору. Услід за високим гостем та першими посадовими особами області й міста прибув чималий десант представників «четвертої влади», щоб висвітлити урочисту подію…
Загалом церемонія закладення пам’ятної таблиці своїм ритуалом та антуражем до болю нагадувала «показуху» радянських часів: курсанти, почесна варта, яка дослівно вмлівала на сонці, оркестр Академії сухопутних військ ім. Гетьмана Сагайдачного, хорова капела «Трембіта», історичні реконструктори із сальвою, масовка з працівників спецслужб тощо. Якийсь відвертий несмак був у тому, як «забули» надати слово дисиденту Ігорю Калинцю чи вітали голову СБУ із уродинами, як тюремний двір устелили ковроліном «штучна трава», розставили крісла для віп-осіб, «насадили» у пластмасових вазах туй, сакур, лаврів та петуній. А після забезпечення красивої картинки для телеоператорів усю цю недоречну бутафорію повантажили в автобус і вивезли.
Під дерев’яним хрестом залишилися два однотипні вінки зі штучних квітів (один від Львівського управління СБУ, другий – особисто від Наливайченка), і великий біло-червоний букет живих квітів – від Генерального консульства Республіки Польща у Львові.
Кому потрібен був цей відвертий піар на кістках: місцевим політикам і чиновникам? Хто кому що передавав, яке майно, які акти на землі? Яким має бути, ким і коли споруджений «меморіал пам’яті»? Ці запитання так і залишилися без відповіді».
Тетяна КОЗИРЄВА, Львів.
