Українцям покажуть проект-розслідування про справжніх "донорів" політичних партій
Телеканал ZIK готує прем’єру циклу розслідувань "Джокери" - проект про реальні джерела і про справжніх "донорів" політичних партій в Україні. Як стало відомо "Дню", сезон складатиметься із 7 серій по 26 хвилин, вестиме передачу журналістка Севгіль Мусаєва.
За словами керівника департаменту програм власного виробництва телеканала Ольги Мовчан, ідея проекту полягає в тому, аби у кількох серіях показати, хто стоїть за політичними партіями країни, створити телеметодичку для виборця і пояснити на конкретних прикладах фінансування партій.
"Захотілося зробити це у формі детективної історії, яка сплітається на ваших очах і до останнього моменту не зрозуміло – так хто ж джокер, який замовляє музику", - пояснила вона.
За словами Мовчан, ведуча проекту Мусаєва є саме тією людиною, яка любить розгадувати політичні загадки, тож цей проект наче створений для неї: "Ця дівчина у мене викликає однозначне захоплення: вона розумна, приємна і чесна. В ній є та холодна аналітика, необхідна у детективній історії, і гаряче прагнення до справедливості, якому віриш одразу і яке ловить камера. Дуже сподіваюся, що глядачеві сподобається наш вибір".
Зазначимо, що, на переконання авторів проекту, програма "Джокери" покликана допомогти людям зрозуміти, хто є хто, напередодні майбутніх президентських та парламентських виборів у 2019 році.
"В українців, на жаль, коротка політична пам’ять. Чомусь спогади про попередні вчинки відомих обличь кудись вивітрюються і на чергових виборах до влади приходять знову ті, кого усі знають. Звісно, я вірю, що наш проект допоможе глядачам придивитися уважніше до політиків, розібратися, яким чином вони проводять необхідні "своїм" олігархам закони, дізнатися, хто і для чого фінансує улюбленців мільйонів. Та чи може один телепроект вплинути на вибори? Було б наївно з мого боку на це сподіватися, але, на щастя, ми можемо чесно, повно і незаангажовано подати інформацію так, щоб кожен, хто подивиться програму, мав з чого робити свої висновки", - зауважила Мовчан.
Читайте повне інтерв'ю:
Ольга Мовчан: Мрія продюсерки – це вже півшляху до успіху
Спілкувалася Тетяна Сащук
Про те, як продюсувати документальні телепроекти, аби 100% викликати суспільне зацікавлення, та які «джокери» у весняному сезоні для своїх глядачів підготував канал ZIK, ми запитали в керівника департаменту програм власного виробництва ZIKу Ольги Мовчан.
Ви відповідаєте за наповнення ефіру ZIKу продуктом якого спрямування?
Відповідаю за монтажні проекти. Соціальні, пізнавальні, викривальні і навіть сатиричні. У цьому сезоні у нашому департаменті 7 проектів різного хронометражу – від міжпрограмок на 3 хв до півторагодинних випусків. Також в роботі і вийдуть навесні кілька окремих спецрепортажів на гарячі теми.
Що собисто для вас в кожному із підпорядковах проектів є особливим?
Кожен проект починається з зародження ідеї, пишеться концепція, тоді триває погодження – це все ще до початку виробництва. За ці місяці, програма яку ще ніхто не уявляє і не бачив, уже живе в уяві і стає рідною для продюсера. Тож на цьому етапі вони вже усі для мене особливі.
Восени стартував ваш екологічнй проект «Вижити в Україні», мабуть, єдиний на телебаченні на цю тематику. Подивилися люди його?
Так, перші шість серій пройшли добре, із рейтингом вищим за загальноканальний, тож це вже другий сезон для «Вижити в Україні», концепція стала: відомі ведучі, різні у кожній серії, привертають увагу до проблеми з навколишнім середовищем. Викиди заводів, захоронення небезпечних відходів, сміття і відсутня переробка – це центральні теми цього сезону. Найстрашніша річ тут – соціальна драма, коли людина мусить працювати на підприємстві, яке забруднює повітря, бо іншої роботи у місті нема, а потім на зароблені гроші лікувати свою дитину від хвороб, на які ці викиди і наражають. Добре, що люди дивляться цю програму, можливо, свідоме ставлення до природи і розуміння наслідків, хоча б з часом, змінить ситуацію. Залишається вірити в це.
Ще один ваш проект – військові розслідування «Стежками війни» – в ефірі вже другий рік поспіль. Як говорити про війну, щоб не зачерствіти самим і викликати живі емоції в глядача?
Думаю, як і про все – через людей. Я не уявляю, як можна зачерствіти, коли говориш про проблему розмінування і показуєш дітей, яких скалічив вибух. Коли тільки долучилася до проекту (це єдиний, який не запускала сама і підхопила уже в ефірі), знімальна група вирушила в зону бойових дій. Ми списувалися двічі на день і коли вони одного разу не вийшли вчасно на зв'язок, я мало не посивіла, місця собі не знаходила. Та все ж гаразд – просто не було зв’язку, це нормально. Звикаєш до усього. Цифри рейтингів проекту за цих півроку зросли удвічі, хоч програму переставляли по сітці, її стабільно дивляться з показниками на рівні та вище середньоканальних. За умови, що загалом в країні увага до навколо військової теми падає і такі проекти реформатують на інших телеканалах, я вважаю це непоганим результатом.
Один із хедлайнерів ZIKу – програма «Історична правда з Вахтангом Кіпіані». У березні вже 5 років (!), як виходить на телеекрани. Наперекір усталеному серед медійників стереотипу про неформат освітніх проектів, демонструє чудові рейтинги. Як вам це вдається?
Пізнього вечора, щодня у новому сезоні, глядач ZIKу дійсно «підсідає» на цей проект, добре дивляться також у Фейсбуці. Тут є раціональне пояснення: харизматичний ведучий, гострі теми, відомі герої без бронзової поливки… Але головний інгредієнт цього складного рецепту – любов. Кожна програма з 350-ти виплекана, кожен кадр філігранно знятий, кожен актор на постановочних зйомках знаходить час саме для цієї програми, кожен постійний глядач такі слова підтримки пише… Думаю, щире захоплення своєю справою, коли очі горять, передається через екран.
Слідкуємо за творчою колаборацією ZIKу з НЛО TV. Фільм про Голодомор «Страх і надія», цикл із 5 стрічок «Шлях до Незалежності». Нещодавно – «Крути. 100 років битви». Чия ініціатива? Ідеї? Втілення? Працювати в тандемі – це вимушеність для оптимізації виробничих витрат чи навпаки полегшення навантаження на знімальну групу?
Це ідея нашого Вахтанга Кіпіані та Івана Букреєва, директора НЛО. Почалося усе з ідеї разом зробити фільм про Голодомор, у якому люди, які втекли від СРСР у США, розповідають, як свої спогади про події 1933-34-го років, так і про свій страх говорити про це впродовж півстоліття навіть за океаном. Думаю, наша співпраця – це win-win історія, де ми вміємо знімати історичні реконструкції, а НЛО підтримує це фінансово та отримує контент. Для нас це кожного разу – новий виклик і велике бажання не підвести колег та поцілити у їхню аудиторію.
Вам, як продюсеру, як далися «Крути...»? Тема важка, історичні паралелі зашкалюють. Але сама стрічка жива, зачіпає, апелює до молоді.
На майданчику було цікаво: спецефекти, костюми, велика масовка. Але погодні умови насправді були дуже складні – тоді різко потеплішало, сніг танув на очах… З окопів викачували воду, та все одно її було багато. Коли відзняли сцену розстрілу, з взуття воду просто виливали. Це все на такому підйомі було і для акторів, і для команди, на відчутті, що разом робимо хорошу справу. Під час збору матеріалу я зіштовхнулася з тим, що дуже багато невідомого про ті події. Мене вразило те, що до багатьох документів і цікавих спікерів у цій темі наша група дісталася першою. Наприклад, нащадка Юрія Вороного, який першим у світі зробив пересадку органу людині, а перед тим воював під Крутами, ніколи раніше не знімали для телебачення. Це ж насправді теж паралель – приклад крутої реалізації фронтовика у іншій сфері, думаю про це важливо говорити зараз.
Ще один абсолютний «неформат» від вас – «Добрий ZIK». Програма про здійснення мрій людей особливих, тих, котрі дійсно заслуговують. Півгодинний промінчик світла і добра щонеділі на екрані. Де знаходите героїв своїх «хеппі енд»-історій?
«Добрий ZIK» – це проект, який допомагає вірити в хороше, що б не трапилося, бо він здійснює мрії та розповідає історії людей, які дійсно цього заслуговують. Героїв часом знаходимо зовсім випадково, та зазвичай шукаємо через організації, соцмережі, знайомих. Приблизно третина – учасники бойових дій або їхні родичі. Також кожен, хто вважає, що його знайомий заслуговує на подарунок від «Доброго ZIKу», може заповнити анкету на сайті та претендувати на участь. Можна також писати у групу проекту в Фейсбуці – ми відкриті і постійно шукаємо нових героїв.
Новий весняний телесезон – обов'язкові прем'єри на каналах. Над чим працює ваша команда?
Ми готуємо прем’єру циклу розслідувань «Джокери». Це 7 серій по 26 хвилин, які шукають відповідь на запитання «хто фінансує українську політику», другий сезон екологічного проекту «Вижити в Україні» з зірками-ведучими, кілька викривальних спецрепортажів.
Знаємо, для своїх глядачів ZIK підготував ексклюзивний «Джокери» із відомою журналісткою Севгіль Мусаєвою в якості ведучої. Чим продиктований такий вибір?
Спочатку народилася ідея проекту: у кількох серіях показати, хто стоїть за політичними партіями країни, створити телеметодичку для виборця і пояснити на конкретних прикладах фінансування партій. Захотілося зробити це у формі детективної історії, яка сплітається на Ваших очах і до останнього моменту не зрозуміло – так хто ж джокер, який замовляє музику.
Севгіль Мусаєва – це якраз людина, яка любить розгадувати політичні загадки, цей проект наче створений для неї. Ця дівчина у мене викликає однозначне захоплення: вона розумна, приємна і чесна. В ній є та холодна аналітика, необхідна у детективній історії, і гаряче прагнення до справедливості, якому віриш одразу і яке ловить камера. Дуже сподіваюся, що глядачеві сподобається наш вибір.
«Джокери» – проект про реальні джерела і про реальних «донорів» політичних партій в країні. Програма покликана допомогти людям зрозуміти, хто є хто, напередодні майбутніх президентських та парламентських виборів у 2019 році. Як ви гадаєте, в проекту є шанси досягти своєї мети?
В українців, на жаль, коротка політична пам’ять. Чомусь спогади про попередні вчинки відомих обличь кудись вивітрюються і на чергових виборах до влади приходять знову ті, кого усі знають. Звісно, я вірю, що наш проект допоможе глядачам придивитися уважніше до політиків, розібратися, яким чином вони проводять необхідні «своїм» олігархам закони, дізнатися, хто і для чого фінансує улюбленців мільйонів. Та чи може один телепроект вплинути на вибори? Було б наївно з мого боку на це сподіватися, але, на щастя, ми можемо чесно, повно і незаангажовано подати інформацію так, щоб кожен, хто подивиться програму, мав з чого робити свої висновки.
Чи очікувати нам прізвище Ольги Мовчан в титрах одного із повнометражних українських кінофільмів? Чи телебачення поки вас не відпускає?
Знаєте, перед стартом сезону більший шанс, що я сама забуду, як мене звати, – стільки роботи. На телебаченні не до кіно. Та, звісно, колись все можливо, принаймні документальний фільм я мрію зняти для прокату. А мрія продюсерки – це вже півшляху до успіху.
