В Ужгороді представили колористику Габора Гомокі

У п’ятницю, 15 квітня, в галереї «Ужгород» в обласному центрі Закарпаття відкрилася персональна виставка картин Габора Гомокі – молодого закарпатського художника із села Пийтерфолво (Петрово) на Виноградівщині, члена творчого об’єднання Товариства угорської інтелігенції Закарпаття імені Міхая Мункачі.
У виставковій залі представлено понад чотири десятки робіт митця. Перше, що впадає в око, це – неординарність «почерку» майстра пензля. Його роботи зачаровують повнотою кольору, якого майстер не шкодує і не боїться давати в повному обсязі, поєднуючи часом нетрадиційні кольорові гами. А ще – несхожістю на полотна багатьох закарпатських художників та свіжим, новим поглядом на звичні речі. Сам художник вважає себе колористом, а серед тематики його витворів домінують пейзажі, вулиці рідного села, натюрморти та пейзажі. Попри молодий вік Габор Гомокі вже має у своєму послужному списку виставки в Берегові, Ужгороді, Києві.
Художник народився і живе у селі, яке стало відомим не лише на теренах України, але й закордоном завдяки своїй картинній галереї, відкритій тут у 1986 році у колишній резиденції екс-міністра сільського господарства Австро-Угорщини Ендре Дьордя (вихідця із Хусту). Щороку тут проводяться традиційні пленери, а галерея поповнюється картинами видатних художників. Нині тут налічується майже 200 робіт. Це полотна відомих закарпатських митців – Антона Кашшая, Василя Габди, В’ячеслава Приходька, Василя Скакандія, Володимира Микити та інших. Тож і цей факт не міг не вплинути на життєвий вибір Габора, який з дитинства мав можливість бачити високе мистецтво.
Проте, як зізнається сам господар вернісажу, стати художником він вирішив після того, як у 1990-их роках йому до рук потрапив роман про Міхая Мункачі – відомого художника, класика угорського живопису. У 1994 році Габор Гомокі вступив до Ужгородського коледжу мистецтва ім. А. Ерделі на відділення кераміки, але під час навчання йому припав до душі живопис. Цій любові він не зрадив і нині втілює її у своїх роботах. «Останнім часом більше пишу роботи з біблійними сюжетами, люблю абстракції, зробив 8 робіт аморфних скляних форм, до вподоби мені й квіткові композиції. Дуже люблю працювати з фактурою – з гіпсовою основою. А щодо планів, – посміхається Габор, – малювати, малювати й малювати».
Оксана ДУДАШ, для «Дня», Ужгород, фото автора