Коротко / КУЛЬТУРА

Віртуальна телеекскурсія

Інтернет-телеканал «Музеї України» (http://uamuseum.r-media.com.ua/) створено на базі технології Інтернет-телебачення від R-media(tm). Віднині музеї нашої країни отримали змогу на собі відчути невпинний рух новітніх інтернет-технологій, що робить їх (музеї) доступними для глядачів не тільки на всій території України а й у світі. Канал здійснює роботу в звичному для традиційного телебачення режимі безперервного мовлення, а також у режимі VOD (відео за запитом). Музейні установи розміщують не тільки відеоматеріали, а й слайд-шоу своїх експонатів, записи виставок. Також кожен відеоматеріал супроводжується інформацією про місцезнаходження музею, анонсом подій, контактами. До проекту вже залучилися музеї з різних регіонів країни, зокрема: Історико-краєзнавчий музей «Сріберна земля» ім. Василя Тегзи, Музей космонавтики ім. С. Корольова, музей етнографії сіл пониззя ріки Теребля, Київський музей гетьманства, Меморіальний музей О. Гріна та інші. Цей проект допоможе кожному, навіть маленькому районному музею, заявити про себе, повідомляє Артем ТАРАШКЕВИЧ.

Дослідник української ниви

У Музеї книги і друкарства проходить виставка Миколи Шудрі (на фото). «Тугий сніп з української ниви» — так називається вернісаж, присвячений 75-річчю від дня народження письменника, кінодраматурга, журналіста і Шевченківського лауреата. Микола Архипович невтомний дослідник і відкривач маловідомих фактів, явищ та імен з української історії і культури, автор історичного роману «Перстень вірності», документальних повістей, численних нарисів та есе, поезій, перекладів, зокрема і «Вересової книги». Крім того, з-під пера Миколи Шудрі побачили світ понад 100 кіносценаріїв до фільмів. — Кожна людина повинна хоч раз у своєму житті зробити «мертву петлю» над страхом чи безсиллям, долаючи себе та труднощі. Микола Шудря робив такі «петлі» не раз над історією, літературою, публіцистикою, а нині й над хворобою, — сказав поет Микола Сядрист. (Незадовго до відкриття виставки Микола Архипович переніс інсульт, проте він довів до завершення розпочату справу.) За щоб не брався він, завжди доводив до кінця, чи це сценарій, чи виховання студентів (Шудря довгий час викладав сценарну майстерність у Київському національному університеті театру, кіно та телебачення ім. І. Карпенка-Карого). Один із гостей, друг ювіляра, режисер, літератор, сценарист Вадим Калашников, розповів, що у Миколи Архиповича завжди був незвичний підхід до навчання. Мистецтвознавець Леся Дичко підкреслила, що Микола Архипович доклав чимало зусиль розкриваючи тему «Артемій Ведель та Україна». Із дослідником поеми «Слова о полку Ігоревім» поетом Миколою Ткачем, пан Шудря об’їздив чимало місць, описаних у творі. Саме завдяки цьому творчому тандему побачило світ нове видання «Слова о полку Ігоревім», повідомляє Людмила ЖУКОВИЧ, «День».

«Моя Кармен» приїде до Києва

28 січня в МЦКМ (колишній Жовтневий палац) Тамара Гвердцителі представить свій новий творчий проект — виставу, в якій зайнято представників п’яти країн (України, Грузії, Росії, Італії та Франції). Головну роль виконує відома грузинська співачка, але в «Моїй Кармен» Гвердцителі виступає не як естрадна, а оперна і драматична акторка. У постановці задіяно зірок вокалу та хореографії. Наприклад, партію Дона Хозе виконує соліст Міланського оперного театру La Scala Джованні Рібік’єзу, Мерседес — солістка Паризького театру Grand opera Фредерік Адед-Роза, Тореадора — лауреат міжнародних вокальних конкурсів харків’янин Олексій Дугінов і танцюристи Російського класичного «Гранд-балету». Виставу поставив Юрій Чайка, а костюми створив відомий український дизайнер Михайло Воронін. Як призналася Гвердцителі, опера «Кармен» — один із її улюблених творів і багато років вона мріяла виступити в цій партії. Виставу вже побачили дніпропетровці та запоріжці, а після киян із нею зможуть познайомитися глядачі Львова, Одеси, Кишинева та Харкова, повідомляє Аліса АНТОНЕНКО.

Натура, яка йде

Свою персональну виставку в Будинку актора Інна Биченкова назвала «Неформат». Багатокутна форма деяких її натюрмортів і пейзажів і справді «неформатна». Проте, мабуть, йдеться, перш за все, про інше — про демонстративну «старомодність» робіт художниці й, тим самим, — про їхню самобутність. Інна Биченкова оповідає про красу природи та старовинної архітектури. Її пейзажі зачаровують красою і майже музичною гармонією («Дюни», «Сіра олива»), навіть якщо це всього лишень «Осінній вечір» з вікном, в якому самотньо засвітилося світло. Це — чарівний світ, куди допускається, хіба що, жаліслива старенька, яка годує голубів. Архітектура для Інни Биченкової теж може бути казковою («Замок»), але частіше вона трагічна стрімким руйнуванням і загибеллю вуличок, будиночків, двориків перед тим, що художниця називає «наступом скляних споруд», — причому відбуватися це може і в Білій Церкві, й у Петербурзі, й у Києві. («Місто Біла Церква», «Вул. Пушкарська в Петербурзі», «Зелений будинок»), повідомляє Оксана ЛАМОНОВА, фото автора.