Ядерна програма Обами

Оголошення про секретну лабораторію із збагачення урану, розташовану на одній із військових баз Ірану, загострило зусилля Барака Обами поставити питання про непоширення ядерної зброї на перше місце на світовому порядку денному. 2010 рік буде критичним роком.

У вересні, як в ООН, так і на саміті G-20 у Піттсбургу, чимало країн висловили свою згоду працювати над ядерною програмою Обами. Однак у розпал цих зустрічей відкрився факт секретного будівництва Іраном другої секретної лабораторії зі збагачення урану, що володіє відповідним для створення бомби потенціалом для виробництва урану.

На початку жовтня іранські чиновники зустрілися в Женеві з парламентаріями Ради безпеки ООН (плюс Німеччина) та домовилися про те, щоб МАГАТЕ отримало можливості інспектувати цей секретний завод. Крім того, іранці заявили, що вони експортуватимуть свій наявний низькозбагачений уран для його подальшого збагачення до рівня ядерного палива за межі Ірану.

Якщо ці заходи буде вжито, це будуть важливі кроки. Існував широко поширений страх того, що Іран відмовиться від Договору про непоширення ядерної зброї (ДНЯЗ) і використає свої лабораторії зі збагачення урану для створення ядерної зброї. Досі не зрозуміло, чи будуть після слів дії.

Тим часом США і Росія, складські запаси яких становлять понад 90% ядерної зброї світу, ведуть переговори в Женеві про укладання договору про скорочення стратегічних озброєнь, аби замінити угоду «СТАРТ-1» про обмеження озброєнь, термін дії якої спливає в грудні. Якщо ці переговори будуть успішними, вони можуть привести до скорочення стратегічних ядерних боєголовок приблизно на третину.

Тоді сенат США розгляне питання про ратифікацію нової угоди наступного року. Адміністрація Обами також консультується з конгресом про дату повторного розгляду Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ), який сенат відкинув 10 років тому.

Міжнародні угоди, що регулюють розмір і структуру потреб національної оборони, часто викликали дискусії в сенаті. Новий договір зі скорочення стратегічних озброєнь, який все ще перебуває в процесі опрацювання, а також ДВЗЯВ уже викликали хвилю скептицизму в опозиційних законодавців, а також у людей, які формують громадську думку. Якщо Обама передасть обидва договори до сенату 2010 року, то йому треба буде переконати суспільство в тому, що вони слугують інтегрованій стратегії зі зміцнення національної та міжнародної безпеки. Якщо він зазначає невдачі й сенат відкине один або обидва договори, то це може неабияк негативно вплинути на режим непоширення ядерної зброї.

У травні 189 країн-членів ДНЯЗ зустрінуться у Відні, щоб переглянути його статус. Коли ДНЯЗ набув чинності 1970 року, він був спрямований на обмеження кількості держав, що володіють ядерною зброєю, до п’яти (США, СРСР, Велика Британія, Франція та Китай). Загалом, договір виявився успішним. Чимало людей, зокрема й президент Джон Кеннеді, вважали в 60-х роках, що до сьогоднішнього дня з’являться десятки країн із ядерною зброєю й що існувала висока ймовірність її використання. На щастя, цього не сталося.

З 1970 року три держави, що ніколи не підписували угоди, отримали ядерну зброю (Індія, Ізраїль і Пакистан). Крім того, Північна Корея порушила свої зобов’язання за договором і здійснила вибух двох чорнових зразків. Програма Ірану щодо ядерної зброї, що мається на увазі, сьогодні викликає нові побоювання того, що глобальний режим непоширення може бути порушений.

Запобігання цій загрозі потребуватиме численних, скоординованих і наполегливих зусиль найближчими роками, однак цьому може зарадити ратифікація «пост-СТАРТ» і «ДВЗЯВ». Наприклад, нова угода щодо скорочення озброєнь поліпшить відносини США та Росії, що, в свою чергу, може перерости в конструктивнішу позицію Росії в Раді безпеки з питання Ірану. Схвалення ДВЗЯВ також відновить довіру Америки в її зусиллях відрадити країни від проведення ядерних випробувань.

У березні наступного року Обама прийматиме глобальний саміт із ядерної безпеки з метою розробки нових засобів боротьби з ядерною контрабандою й тероризмом. Крім того, запропонована ним довготривала мета скасування ядерної зброї потребує величезної підготовчої роботи, перш вона стане практичною, а не амбіційною.

Обамі треба буде розпочати обговорення з росіянами, наприклад, стосовно того, як вирішити питання ядерної зброї малого радіусу дії, а також як регулювати засоби ПРО, щоб підтримувати стабільність у світі за меншої кількості наступальних озброєнь. У певний момент йому доведеться розпочати обговорення з такими країнами, як Китай, Франція та Велика Британія, щоб краще зрозуміти умови для прозорості й контролю, що буде необхідно для чіткішого руху в бік кінцевої відмови від ядерної зброї відповідно до пункту VI ДНЯЗ.

У той же час, Обама не може дозволити, щоб ці довготривалі проблеми відволікали його увагу від критичних короткострокових проблем. Доти, доки світ залишається небезпечним місцем із декількома ядерними державами, Обама має запевнити своїх союзників у надійності американських гарантій посилених засобів залякування. Інакше подібні скорочення, що викликають занепокоєння в інших країнах, можуть призвести до того, що вони розроблять власну зброю й, таким чином, збільшать кількість ядерних держав.

Обамі також треба буде провести переговори, щоб переконати Північну Корею повернутися до шестисторонніх переговорів із метою кінцевої відмови від ядерної зброї (як це свого часу зробила Південна Африка). І, звісно, йому треба буде провести переговори з Іраном, аби переконати його дотриматися свого слова й залишитися в ДНЯЗ у ролі без’ядерної держави.

Залежно від того, наскільки Обама буде успішним у розв’язанні питань внутрішньої політики й міжнародної дипломатії відповідно до його ядерної програми, це буде важливим чинником його ефективності як світового лідера. Важливіше те, що його успіх 2010 року засвідчить багато чого про здатність світу підтримати наявне шістдесятирічне табу на використання ядерної зброї.

Джозеф С. НАЙ-молодший — викладає в Гарварді та є автором книжки «Повноваження на лідерство».