Мішень — наша репутація
Потепління, якого очікували на газовому фронті, не настало. Україна поки без контрактів на постачання російського газу та на його транзит до країн Євросоюзу. Європейці взагалі зимують без російського палива й, схоже, дуже мерзнуть. Особливо дістається Болгарії, Словаччині, Угорщині. При цьому втрачають і навіть страждають усі. Росія — величезні прибутки від постачання газу. Україна — бюджетні надходження від транзиту. Втрати європейців обчислюються вже й людськими жертвами.
Хоч як це дивно, ніхто при цьому не поспішає починати новий раунд переговорів. Дивну пасивність виявляє зазвичай вельми рішуча й наполеглива Юлія Тимошенко. Прибулі до Києва по газ керівники європейських країн уже просто-таки підштовхують її — вирушайте на переговори, але вона не квапиться. У чому річ? Схоже, Київ чекає, щоб на поклін до нього прилетіла Москва... Аналогічно поводиться й Білокам’яна. Пам’ятаєте дитячу казку про двох баранів, які зустрілися на вузькому містку? Вони вам нікого не нагадують?
Тим часом у Єврокомісії відповідальність за газову проблему, яка, за словами віце-спікера українського парламенту Олександра Лавриновича, вже стала загальноєвропейською, покладають і на Київ, і на Москву. «Ми не будемо звинувачувати якусь зі сторін, — підкреслив представник Єврокомісії Ферран Таррадельяс Еспуні, — вони обидві відповідальні за ситуацію. І ми закликаємо знайти рішення». Європейські експерти отримали повний доступ до диспетчерських залів «Газпрому» й «Нафтогазу», але в результаті могли лише констатувати, що газ з Росії на Захід не йде.
«Це великий крах ілюзій, і не може бути жодного виправдання подальшому затягуванню проблем... Треті країни не виконують своїх зобов’язань перед європейськими підприємствами. Немає жодних підстав стверджувати, що нібито газ до Євросоюзу неможливо поставити», — сказав на брифінгу прес-секретар виконавчого органу ЄС Йоханнес Лайтенбергер. Голова Європейського парламенту Ханс-Герт Петтерінг вважає, що «цій двосторонній суперечці слід покласти край якомога швидше. Євросоюз хоче отримати гарантії, що й Росія, й Україна є надійними партнерами в постачанні газу. Громадяни ЄС опинилися під перехресним вогнем у цій сутичці, й ми повинні зробити все для захисту їхніх інтересів».
Російський «Газпром» активно використовує європейський чинник в інформаційній війні проти України. Москва повідомляє, що міжнародні спостерігачі підписали звіт, у якому признається відсутність прокачування російського газу через територію України в напрямку Європи, тоді як на газовимірювальній станції «Суджа» Курської області тиск на вході до ГТС України становить 70 атмосфер. Українська сторона, в свою чергу, пояснює свою відмову прийняти російський газ тим, що на обраному «Газпромом» напрямку паливо йде протитечією, і якщо ввести в дію тут експортний маршрут, то без газу залишаться весь Схід і Південь України, де немає підземних сховищ газу.
На чолі газової атаки на Україну явно стоїть сам керівник уряду РФ Володимир Путін, який використовує будь-яку можливість для того, щоб поставити під сумнів працездатність української газотранспортної системи та спроможність України як надійного транзитера». «Чи в змозі взагалі газотранспортна система України прокачувати газ сьогодні?» — промиває європейські мізки російський прем’єр, явно націлюючись цим на використання грошей Старого Світу для прокладання нових газових маршрутів в обхід України по дну Балтійського й Чорного морів.
Одночасно російські чиновники начебто підказують Європі шлях для компенсації збитків внаслідок газового конфлікту. Перший віце-спікер Ради Федерації Олександр Торшин повчає: «Звернення до Міжнародного та європейського судів у зв’язку з деструктивними діями України, що заблокувала транзит російського газу до Європи, має добрі перспективи, й сьогодні «Газпрому» й усім потерпілим сторонам слід набратися терпіння, правда на нашому боці». При цьому перший віце-спікер бере також курс на міжнародну ізоляцію України й радить державам-членам СОТ уважніше придивитися до свого українського партнера. «Також є над чим подумати тим, хто посилено тягне Україну до НАТО. Чи потрібен Альянсу такий ненадійний партнер?» — запитує він. Ось вам і ключ до розуміння того, чого домагається Росія. А от інший сенатор, колишній радянський прем’єр Микола Рижков узагалі забуває про етику й стверджує, що «українське керівництво просто збожеволіло».
Чесно кажучи, керівництво нашої країни якось дуже слабо або взагалі ніяк не реагує на подібні або ще крутіші висловлювання. І це дуже ображає простих людей нашої країни. Особливо твердження про те, що Україна «краде» газ. «А я ніколи нічого чужого не брала, — сказала спересердя однокласниця автора Людмила Кудрявцева, — і мене, та й усіх нас, українців, такі слова ображають» і впливають на моє ставлення до Росії, яке раніше було теплим.
