«Русь православную» судять
25 березня 2008 року в Кіровському районному суді Петербурга почався судовий розгляд справи стосовно головного редактора газети «Русь православная» Костянтина Душенова за обвинуваченням у екстремізмі: публічне розпалювання ненависті й ворожнечі, а також приниження гідності людини та групи осіб за ознаками національності, походження, ставлення до релігії.
Під вивіскою «православ’я» газета «Русь православная» протягом багатьох років викладала відверто націоналістичні й расистські ідеї. Постійними об’єктами критики газети є «жиди», а також російські бізнесмени й політики єврейського походження, яких автори звинувачують у спробах знищити «Святу Русь» і здійснити «геноцид російського народу». 282 статтю КК РФ, за якою пред’явлене обвинувачення Костянтину Душенову, його прибічники називають «російською» — введеною до Карного кодексу для переслідування «російських патріотів русофобською владою». («Патриархия.ru»)
«Русь православная» ніколи не приховувала своїх ультраправих поглядів і гордо характеризує себе як «антисемітську чорносотенну газету російських націоналістів, православних екстремістів і маргіналів Христових». (У розряд маргіналів Костянтин Душенов перейшов в середині 1990-х років, після смерті митрополита Санкт-Петербурзького й Ладозького Іоанна Сничева, який йому протегував). За митрополита Іоанна він був відомий як «церковно-суспільний діяч Московської патріархії» й мав великий вплив у митрополії. 2004 року, коли погляди Душенова стали сприйматися як екстремальні, патріарх Алексій II змушений був публічно засудити «Русь православную» та її редактора, які «дискредитують Церкву, а також намагаються внести розбрат і сумнів у душі віруючих. Уся їхня діяльність зводиться до спроб розділити Церкву». Відтоді колишнього прес- секретаря Петербурзького митрополита зарахували до лав «розкольників», що, до речі, анітрохи його не збентежило.
Вже багато років Санкт-Петербурзькі й російські ЗМІ постійно цитують одіозні заголовки видання «Русь православная», такі як «Жидовская сволочь вновь просчиталась», «Современная Россия в условиях жидовского ига», «Опасность для России представляет не российский национальный патриотизм, а еврейский нацизм» та інші в тому ж роді. Фахівці вважають, що «у зазначених матеріалах є очевидні навіть для людини, яка не має спеціальних знань, ознаки, спрямовані на розпалення національної, расової та релігійної ворожнечі в суспільстві, на приниження гідності людей за ознаками національності та ставлення до релігії», що порушує не лише Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, але й Конституцію РФ».
Одним з речових обвинувачень, пред’явлених пану Душенову, є його фільм «Пока мы русские», в який включені, наприклад, такі частини: «Русская правда и жидовская ложь»; «Талмуд против Евангелия», «Синагога хуже кабака»; «Кто правит миром?» та інші подібні дослідження автора, ніби списані з текстів Гітлера й Геббельса.
Слід зазначити, що ще в грудні 2005 року прокуратура Петербурга почала перевірку публікацій, що з’явилися в газеті «Русь православная», у зв’язку з заявами правозахисників Руслана Лінькова та Юрія Вдовіна, які вважали, що матеріали газети Душенова розпалюють національну ворожнечу. Однак ці заяви тоді не знайшли належної юридичної оцінки: після кількох перевірок прокуратура відмовила позивачам у порушенні карної справи.
Чим же закінчиться сьогоднішня спроба втихомирити борців за чистоту крові та віросповідання громадян країни? Великою втіхою та надією є те, що далеко не всі ЗМІ Росії і особливо Санкт-Петербургу ратують за реабілітацію ревнителів чистоти раси.
