Ахмадінеджад знову пророкує знищення Iзраїлю
На іранське керівництво зійшло таке «політичне просвітлення», що тепер будь-які алогічні дії у своєму протистоянні з Заходом воно воліє пояснювати волею Всевишнього. Так президент Ірану Махмуд Ахмадінеджад заявив у мечеті Тегерану, що має божественне натхнення. Іранський президент також зазначив, що Джордж Буш також одержує натхнення, але від сатани.
Торкаючись питання ядерної іранської програми, Ахмадінеджад проголосив: «Вони (на Заході) не знають, що робити з нами. Ми ж не відступимо навіть на один міліметр назад. Оскільки, якщо ми відступатимемо, навіть якщо ми приймемо рішення зупинити збагачення тільки на один день, то вони будуть говорити, що ми відступили під тиском. По-друге, якщо ми зробимо це, тоді вони повідомлять світові, що ми нарешті зупинили збагачення. Хіба ми вже не зупиняли все під час останнього терміну (президентства Хатамі)? Яку користь від цього ми отримали взамін? Що ми могли втратити? Але тепер я говорю, що за допомогою Бога ми пройшли довгий шлях, і я ручаюся вам, що вони не посміють напасти на нас». Цікаво, що твердження Ахмадінеджада щодо його божественного натхнення з’явилися тільки через місяць після того, як він стверджував, що божественне світло оточувало його протягом його промови у Раді Безпеки ООН минулого року. Тоді це твердження викликало багато протиріч усередині Ірану. То ж чи не стверджуватиме іще через місяць Ахмадінеджад, що він є представником Бога на Землі, місією якого є знищення Ізраїлю та священний джихад з породженням сатани — демократичним західним світом?
Що така можливість не є зовсім фантастичною, підтверджують останні заяви президента Ірану з приводу Ізраїлю. Так, Ахмадінеджад знову виступив із заявою про швидке зникнення Ізраїлю з політичної карти миру. На мітингу солідарності з палестинцями, він сказав: «Цей режим, слава Аллахові, втратив всі основи свого існування, спроби зміцнити цей фальшивий режим повністю провалилися. Повірте мені, він, створений, щоб зміцнити владу Заходу на Близькому Сході, незабаром зникне». Водночас іранський президент попередив країни Європи про небезпеку, яку вони викликають на себе, підтримуючи Ізраїль. «США далеко за океаном, а ви можете постраждати, якщо не припините підтримувати сіоністський режим», — сказав він. Ахмадінеджад підкреслив, що черпає підтримку своєї позиції в підсумках недавньої війни в Лівані.
Ахмадінеджад оприлюднив свої чергові погрози у критичний для іранського керівництва час, оскільки очікується, що на цьому тижні Рада Безпеки ООН почне обговорення щодо накладання санкцій на Іран, що спричинило продовження цією країною збагачення урану. «Ви повинні знати, — наголосив він, — що людський гнів кипить і походить на океан, що розбушувався. Як тільки його шторм почне наростати, він вийде за межі кордонів Лівану і Палестини, і це ушкодить європейські країни».
Проте, як заявив міністр внутрішньої безпеки Ізраїлю Аві Дічтер, «Ізраїль не є відповідальним за просування міжнародної кампанії з ядерного переслідування Ірану. Це справа США, Європи та Росії». Однак існують певні розходження між Іраном і Північною Кореєю, навіть, не дивлячись на те, що північнокорейці нещодавно провели ядерне випробування. Бомба у руках Ахмадінеджада виглядає куди більш небезпечно. І якщо лідерам Північної Кореї необхідна атомна бомба, щоб вимагати гроші із Заходу, то причина іранських аятол є куди грандіознішою. Іран прагне мати ядерну бомбу з метою експортування по світу своєї ісламської революції і перетворення всіх людей на шиїтів. Це усугубляється тим, що світ має справу по суті з божевільним президентом, котрий декларує свої зв’язки з Богом і очікує на шиїтського месію.
Єдине, з чим можна погодитися з президентом Ірану Махмудом Ахмадінеджадом, це те, що невдала літня кампанія проти Хізбалли розвіяла «міф непереможності Ізраїлю». На жаль, прем’єр-міністр Ізраїлю Ехуд Ольмерт виявися лише слабкою тінню харизматичного свого попередника Аріеля Шарона, власне якому і був зобов’язаний своєму потрапленню на ізраїльський владний Олімп. Великим прорахунком Шарона-політика стало те, що він не подбав вчасно, або ж не захотів потурбуватися про свого правонаступника, котрий мав би відповідний рівень професійної політичної підготовки і чітке геостратегічне бачення.
В намаганні довести ізраїльтянам, що він політик великого політичного калібру й нічим не гірший від прем’єр-міністра Аріеля Шарона, та відчуваючи після такої могутньої постаті політика і військового підсвідомий «комплекс політичної меншовартості», Ехуд Ольмерт непродумано дав втягнути себе у війну з Ліваном, чого власне і домагалися від нього ісламські фундаменталісти. Між тим, наявна на сьогодні для Ізраїлю ще одна небезпека від повністю передбачуваного і прогнозованого для ісламістів ізраїльського прем’єра. Існує досить значна ймовірність, що Ольмерт, прагнучи приміряти на себе «політичну шинель» Шарона, може знову почати діяти за ліванським сценарієм. Тепер ізраїльтяни можуть бути втягнуті у воєнне протистояння з Сирією (принаймні цього дуже хочуть від нього іранці й сирійці).
Сюжет подібного втягнення не відзначатиметься оригінальністю. Сирійці викрадають декількох ізраїльських військових, а Ізраїль у відповідь починає бомбування сирійської території. Й якщо ізраїльтяни таки піддадуться на подібну провокацію ісламських фундаменталістів, то це дійсно може стати «початком кінця» ізраїльської державності. Цілком можна сказати, що в історичному плані раптовий відхід прем’єр-міністра Шарона від влади й заміщення його на Ольмерта — це величезна трагедія для Ізраїльської держави, оскільки професійний військовий генерал Шарон ніколи б так легко не піддався на провокації з боку фундаменталістів із Хізбалли. А тепер демонстрація слабких сторін могутньої військової потуги Ізраїлю цілком здатна у перспективі спровокувати черговий напад на нього з боку сусідніх арабських країн.
Хоча не можна не відмітити, що президент Ірану, намагаючись доводити своїм сподвижникам божественну суть своєї влади, допускається великої стратегічної помилки, вважаючи, що «Захід не знає, що робити». Ані США, ані об’єднана Європа ніколи не погодяться на зникнення з карти світу держави Ізраїль. І якщо Ахмадінеджад й далі активно підбурюватиме проти ізраїльтян близькосхідні арабські країни і увесь мусульманський світ, він здатен своїми агресивними діями підштовхнути західний світ до сценарію поділу Ірану й відділення від нього значних етнічних азербайджанських територій.
Що такий розвиток подій цілком може бути підтриманий етнічним азербайджанцями підтверджують постійні переслідування іранських азербайджанців. Останні 15 років проживаючі в Ірані азербайджанці борються за право дотримання своїх культурних традицій, право говорити мовою свого народу, і, зокрема, посилати дітей у школи з викладанням на мовах тюркської групи. Хоча конституція Ірану містить положення про право на самовираження, у дійсності Тегеран забороняє викладання рідною мовою й переслідує азербайджанських правозахисників. Таємна поліція полює за правозахисниками, журналістами і письменниками. Їх кидають за ґрати, де з ними жорстоко поводяться.
У своїй ненависті до Ізраїлю іранські ісламські фундаменталісти постійно забувають про свої слабкі сторони. Всіляко провокуючи своїми діями знищення Ізраїлю, вони можуть спровокувати потужний удар у відповідь, оскільки очевидно, що Ахмадінеджад дуже близько просунувся до критичної межі, за якою майбутнього для агресивного режиму ісламських клерикалів просто немає.
