На всі чотири вектори...

Українців під час нинішньої виборчої кампанії політичні сили, як ніколи, бомбардують рекламними лозунгами, які тією чи іншою мірою стосуються зовнішньої політики. Із боку одних політичних сил лунають гасла, що рух до Європи йде на шкоду співпраці з Росією, інші висловлюють протилежні погляди. Хоча здебільшого політичні правці у своїх програмних документах досить поверхово прописали своє зовнішньополітичне бачення. «Боротьба навколо стратегічних для України питань шкодить міжнародному іміджу України, знижує ефективність зовнішньополітичних кроків», — так охарактеризував вплив виборів на зовнішню політику держави виконувач обов’язків директора Інституту зовнішньої політики Григорій Перепелиця під час конференції «Майбутня парламентська коаліція-2006 та зовнішньополітичний курс України». Ваги заходу додав той факт, що в ньому взяли участь усі чотири міністри закордонних справ, які в той чи інший час очолювали вітчизняне зовнішньополітичне відомство.

Чимало уваги експерти приділили головному вектору зовнішньої політики — євроінтеграції. Колишній заступник міністра закордонних справ Олександр Чалий переконаний, що всі партії в оновленому парламенті підтримуватимуть європейський курс держави. «Питання полягає в тому, який зміст вони вкладатимуть у цю інтеграцію», — підкреслив він. Нинішній голова зовнішньополітичного відомства Борис Тарасюк безапеляційний: «Майбутня парламентська коаліція буде однозначно проєвропейською, проєвроатлантичною, а відтак зовнішньополітичний курс нашої держави після виборів не зазнає змін». Щоправда, заступник секретаря РНБО Сергій Пирожков зазначив, що хоча зовнішня політика України є послідовною і передбачуваною, після виборів вона може зазнати деяких змін. Утім, він не уточнив, яких саме.

Якою була зовнішня політика України після помаранчевої революції — успішною чи програшною? Г. Перепелиця вважає, що нова влада просто не змогла належним чином донести до громадськості свої здобутки на міжнародній арені. Він зауважує, що керівництво не зуміло показати, наскільки є цінним посилення демократії в Україні.

Між тим, екс-міністр закордонних справ Костянтин Грищенко вважає, що нова влада не скористалася можливостями, які відкрилися перед нею після помаранчевої революції. Він наголосив, що зовнішня політика може вважатися успішною лише з огляду на практичні результати, які б відповідали національним інтересам. На його думку, цього нова влада не досягла. «Проголошувати європейські стандарти і одночасно підвищувати в п’ять разів ціни на газ — це не відповідність цілей», — підкреслив він.

Чимало експертів вважає, що «газовий чинник» був спровокований не стільки Україною, скільки Росією, яка, на думку спостерігачів, прагне впливати на зовнішню політику Києва. Зокрема, Г.Перепелиця вважає, що Москва не хоче втрачати величезну сферу впливу в цьому регіоні. Спростував такі переконання представник російського посольства, радник-посланник Всеволод Лоскутов, який, до слова, продемонстрував учасникам «круглого столу» блискучі здібності у володінні українською мовою. За його словами, Росія ніколи не виступала проти інтеграції України до Євросоюзу. Він наголосив, що Москва виступає «за рівноправні, партнерські і прагматичні відносини з Києвом». При цьому російський дипломат підкреслив, що його країна не підтримує розширення НАТО на схід. (Слід зазначити, що раніше російські можновладці, відповідаючи на запитання щодо вступу України до Альянсу, відповідали: «це ваше суверенне право»). В. Лоскутов визнав, що у відносинах двох країн справді існують складнощі, які потребують переговорів. Однак він підсумував: «Не можна кожну дискусію чи переговори називати їх шантажем чи війною, конфронтацією».

Екс-міністр закордонних справ Анатолій Зленко вважає, що рівноправність у відносинах Києва і Москви буде досягнута лише тоді, коли дві сторони співпрацюватимуть на договірно-правовій основі. «Інакше ми як шукали, так і будемо шукати вирішення спірних питань. І не знайдемо їх», — відзначив дипломат. Свій алгоритм відносин із Росією пропонує перший заступник міністра закордонних справ Володимир Огризко. «Новим елементом у двохсторонніх взаєминах має бути перехід на ринкові відносини. Закінчилися зустрічі «без краваток», домовленості за лаштунками. На перший план виходять міжнародно- правові засади в наших відносинах, прозорість, прогнозованість, рівноправність, взаємовигода», — наголошує він.

Як відомо нинішня влада оголосила, що в 2008 році Україна зможе вступити до НАТО, а в 2015 році буде готовою приєднатися до ЄС. Незалежні експерти визнають, що консенсус навколо вступу до НАТО буде складно досягнути і політикам, і пересічним громадянам. Дехто покладає, втім, вину на самі західні структури, а також на їхню неготовність включити до своїх рядів Україну. «Наступні 10 років ніяких стратегічних рішень по НАТО і ЄС не відбудеться. І не з нашої волі. Вони самі не мають консенсусу щодо України», — наголошує Олександр Чалий. За його словами, «усе залишиться, як було: Україна залишиться де-факто позаблоковою державою». Дипломат вважає, що влада повинна зуміти скористатися тим консенсусом, який існує в суспільстві щодо європейської інтеграції. Однак для цього, він переконаний, необхідно створити передумови, які б дали нам можливість вступити до «єврооб’єднання».

Цю думку поділяє інший незалежний експерт із міжнародних питань Андрій Фіалко. Він вважає, що Україна має відмовитися від зайвої ідеологізаціїі проблем зовнішньої політики, ставлячи прагматичні цілі, які можна досягнути. Водночас, на його думку, слід «відтермінувати реалізації тих завдань, щодо яких існує напруга в суспільстві». А.Фіалко вважає, що Україні потрібен період стабілізації, накопичення сил для вирішення завдань, які постануть перед Україною в майбутньому.