«Про масштаб мислення»

Прочитавши статтю Юрія Романенка «Убити симулякр, або Як нам виграти війну за Україну» («День», № 224) і відчувши, що автор, як і я, вболіває душею за Україну й українців і закликає всіх до дій на їхнiй порятунок, визнав своїм обов’язком відгукнутися.

Шановний Юрію, я згоден із вашою оцінкою ситуації, що виникла в Україні. Так, вона критична. Ви не закликаєте до якихось конкретних дій, не ставите якихось конкретних практичних цілей. Єдине, що конкретно було сказано, то це критика Президента за немасштабність його мислення. І це певною мірою відображає цілі того об’єднання, яке ви пропонуєте. Тобто об’єднатися повинні люди, які масштабно мислять, які здатні виробити план дій, сконцентрувати сили в потрібний час у потрібному місці, щоб перемогти.

А ви помітили, що в Україні надзвичайно мало об’єднань, партій, рухів, яким би люди справді довіряли? Ви вважаєте, це випадково? Що варто тільки зібрати справді чесних патріотів і професіоналів, і вони вироблять таку диво-програму, що всі інші, хай не одразу, але зрештою безсумнівно в неї повірять і приєднаються до її реалізації?

Вибачте, але мені здається, що це наївно. Не буде цього. Не підтримають люди цього. І не треба, колись розчарувавшись у своїй рожевій мрії, звинувачувати в усьому менталітет українців, що вони такі й сякі. А повинні бути такими й отакими, щоб взагалі людьми могли називатися. Оскільки, на мою думку, в цьому менталітеті — вся надія на порятунок України.

Не програми порятунку потрібні людям, а можливість і необхідність вирішувати свої практичні проблеми самостійно. Тільки ті повинні впливати на вирішення цих проблем, кого вони справді практично стосуються безпосередньо. У цьому сенсі одна тільки реформа житлово-комунального господарства означає більше, ніж будь-який план організації людей в ім’я їхнього порятунку. Оскільки вона веде до відродження в Україні громадянського суспільства. А в цьому і є, напевно, ключ до порятунку. Навіть адміністративно-територіальна реформа, напевно, не така важлива в цьому сенсі. А для реалізації цього нинішній («немасштабно мислячий») Президент більше пасує, аніж, наприклад, «масштабно мислячі» люди на зразок великих комуністичних вождів.