Вереснева увертюра
У Національнiй філармонії України відбувся концерт, який одразу ж задав якісний рівень усьому майбутньому сезону.
Завдяки нетривіально складеній програмі, в яку ввійшли Концерт Караманова для фортепіано з оркестром №3 «Ave Maria» й «Симфонічні танці» Рахманінова у виконанні одного з центральних київських оркестрів — Філармонічного (під керуванням Миколи Дядюри) та приїжджої знаменитості, молодого піаніста, лауреата міжнародних конкурсів Ігоря Четуєва, цей вечір надовго запам’ятається меломанам. Концерт присвячено десятиріччю Симфонічного оркестру Національної філармонії України.
Композитор Алемдар Караманов, чий концерт прозвучав у першому відділенні, — фігура доволі таємнича. Він є автором симфонічних, камерних і вокальних творів, а також гімну Республіки Крим, творець власної художньої тенденції в музиці. Караманов почав завойовувати широку популярність у публіки порівняно нещодавно. Хоча в дитинстві його вже називали вундеркіндом. Алемдар дістав солідну освіту в Московській консерваторії (зокрема, закінчив аспірантуру в Д. Кабалевського й Т. Хренникова). Але майже все, що відомо про Карманова, має містичний відтінок: незвичайне поєднання авангардних і релігійних тенденцій у творчості, його захоплення індуїзмом, космосом, він вірить у неземні цивілізації (зокрема, на честь композитора було названо відкритий у Кримській астрофізичній обсерваторії астероїд). Сьогодні 71-річний А. Караманов усамітнено живе в Сімферополі. Він називає себе «самобутнім наступником Рахманінова та Скрябіна, Прокофьева і Шостаковича», є членом Союзу композиторів Росії й України.
Карманов не такий популярний у Києві, як деякі його колеги, і водночас багато що говорить на користь його неабиякого, особливого таланту — й утішне висловлювання Шнітке, яке вказує на незвичайну обдарованість Караманова та його вплив у роки навчання на однокласників-композиторів (серед яких, окрім самого Шнітке, й інші знаменитості), і зростаюча в останні роки популярність, і загадковий флер навколо самої особистості. Твори його неоднозначні та складні, внаслідок чого персона композитора ставала предметом легенд набагато частіше, ніж творчість. Проте, офіційне визнання в Україні виявилося в присвоєнні Караманову двох найбільших нагород — Національної премії імені Тараса Шевченка та Державної премії України....
Піаніст Четуєв передусім відомий щирою й емоційною манерою гри в поєднанні з чудовим смаком і тонким музичним слухом, що особливо виявляється в класичних творах. На концерті було помітне бажання піаніста показати свої кращі виконавські якості й у сучасній і своєрідній кармановській музиці. Тут була і звукова різноманітність, і психологічне напруження, і саме занурення…
Більш звичним для слуху публіки став Рахманінов в інтерпретації Четуєва. Від «Симфонічних танців» композитора віє безпомилковим слов’янським титанізмом, що прославив їхнього автора на весь світ. «Симфонічні танці» створені Рахманіновим у тривожному 1940 р. Монументальні форми, гострий драматизм, динаміка та розмах тематичного розвитку роблять цей пізній рахманіновський шедевр однією з вершин симфонічної музики XX століття. Балетні джерела задуму «Симфонічних танців» (вони засновані на ескізах до балету «Скіфи» за поемою Бальмонта) видає їхня театральна виразність, але, незважаючи на назву, танцювальність у Рахманінова — метафорична, а не прикладна. Тут взаємодіють автобіографічні мотиви та філософські узагальнення, особисте та загальнолюдське, тому «Симфонічні танці» — своєрідний духовний підсумок життя Рахманінова. Оркестр у другому відділенні показав всю стихійну потужність цього твору. Музика така красномовна, що викликала в уяві зримі картини: кружляло пекельне військо, мчали баскі коні…
Цим масштабним музичним проектом відкрилася Декада філармонічного мистецтва. За словами художнього керівника Національної філармонії Володимира Лукашева, цей концерт — «своєрідна музична увертюра до всього сезону», яка навіть в аристократично суворих рамках академічної музики представляє до уваги слухачів найрізноманітніші її зразки. Кожен день Симфонічний оркестр філармонії виконує нову програму. Симфонічні концерти чергуються з вечорами вокальної та камерної музики. 22 вересня відбувся концерт-спектакль «Вечорок», який вiдсилає нас до ще однієї іпостасі Колонного залу ім. М. В. Лисенка — як своєрідної театральної сцени, що побачила немало оригінальних видовищ. У концертах Декади беруть участь як українські виконавців, так і зарубіжні солісти. Справжнім подарунком для любителів популярної класики став вечір, присвячений італійській музиці. Польський скрипаль Маріуш Патіра виконав Перший концерт Паганіні в супроводі Симфонічного оркестру філармонії, а в другому відділенні прозвучали оркестрові твори Респіги: чарівна сюїта «Птахи» і симфонічна поема «Пінії Рима». Навряд чи хтось залишився байдужим до музики, в якій стільки сонця, чарівності, блиску, композиторської майстерності…
Окрім того, вишли прекрасні буклети, присвячені подіям майбутнього 142-го сезону та десятирічного ювілею Симфонічного оркестру. Анонсовані в них концертні програми ваблять своєю різноманітністю та художньою пишністю. Один лише оркестр-ювіляр готує для слухачів цикли «Усі симфонії та фортепіанні концерти П. Чайковського», «100 років Д. Шостаковичу» в рамках проекту «Усі симфонії Шостаковича», «Золоті сторінки італійської музики», «Вечори української музики. Спадщина та сучасність» — і це окрім участі в інших концертах, фестивалях, гастрольних турне по всьому світу...
