Від «лютневої революції» — до «жовтневої»?

Політична криза розвивається за висхідною. Вона стала наслідком додавання та взаємного посилення цілої низки інших криз — персональної (що неминуче в такій різношерстій i еклектичній владній команді, як та, що склалася після виборів-2004), інституційної та політичної загалом. Такої думки дійшли учасники експертного обговорення в редакції «Дня»: політологи Вадим Карасьов, Володимир Фесенко, Андрій Єрмолаєв і соціолог Євген Головаха.

Крім вищезгаданих об’єктивних чинників, що стали причиною нинішньої кризи, в режисурі українських подій, за словами Андрія Єрмолаєва, проглядає і суб’єктивний чинник — зовнішнього менеджменту. «Скоординованість дій цілого ряду фігур, які ще вчора мали вигляд як фігури другого ешелону, свідчить про те, що насправді спецоперація з управління внутрішньоукраїнською політичною канвою триває», — зазначив експерт. За висловом А. Єрмолаєва, ми маємо справу зараз також із феноменом «відкладеної революції», або «революції пунктиром». «Ми стрімко йдемо від лютневої революції до жовтневої, — каже Володимир Фесенко, — причому практично без лапок...» На думку ж Вадима Карасьова, позитивом нинішньої кризи є те, що вона підтверджує зокрема наявність конкуренції еліт, тобто неможливість відкату України до авторитаризму. Це вже не перший «круглий стіл», який ініціює «День», намагаючись не тільки розставити смислові акценти в подіях, що відбуваються в Україні, а й випрацювати набір «ділових порад і рекомендацій» для політичних еліт. Зокрема, ціла серія експертних дискусій відбулася в стінах редакції напередодні й після виборів Президента. Однак, як показує сьогодення, представники українського політикуму все ще не вміють слухати. А тому політологам і журналістам, замість того, щоб говорити про успіхи, вкотре доводиться аналізувати помилки.