ЗАПИТАННЯ «Дня»

«День» продовжує обговорення перших кроків нової влади. Вони — зокрема, способи вирішення кадрових питань — вже дали чимало приводів для дискусії. Буквально днями заява про відставку міністра юстиції Романа Зварича навіть спровокувала в експертних колах полеміку: мовляв, чи свідчить вона про розкол в уряді Віктора Ющенка?

Мирослав ПОПОВИЧ , філософ:

— Загальною удачею я назвав би курс нової влади на боротьбу з корупцією. Я маю на увазі не наслідки, бо вони можуть бути й невдалими, але сам по собі цей бренд нової влади досить вдалий, оскільки люди чекають змін, і змін саме в цьому напрямку. Якщо говорити про те, на якій основі влада могла б шукати підтримку народу, то саме на цьому напрямку можна знайти якісь додаткові дивіденди, і це логічно для будь-якої революційної влади. Оскільки вона прийшла під гаслами помаранчевої революції, то повинна принести якусь радикальну зміну. І цією радикальною зміною не може бути економічне становище. Бо економічне становище може поліпшуватися лише поступово. А боротьба з корупцією — це хід, який буде зрозумілий однаковою мірою в усіх куточках України.

А недоліки якраз і є продовженням цих чеснот. Тому що боротьба з корупцією не може бути здійснена «кавалерійськими нальотами». Не хочеться, щоб утворилася хвиля, яка змете всіх тих, хто вчора був при владі, і поставить на їхнє місце нових. Бо є фахівець, і його потрібно поважати. Тут нічого поки що не можна казати, крім загальних міркувань про загрозу. Очевидно, невдалі призначення будуть, і всі це розуміють. Другий аспект, який міг би бути мінусом, але поки не став, — це професійні революціонери (особливо молодь). Була небезпека, що молоді люди, які не можуть стримати свого революційного пориву, перетворяться на щось на зразок хунвейбінів. Я думаю, що цього не сталося, й поведінка «Пори» поки не виходить за рамки вияву громадської думки.

Віталій МЕЖЖЕРІН , кандидат біологічних наук:

— Погано, що все розвалили. Наприклад, приходжу я в прокуратуру Шевченківського району. Вивіска висить, але всередині пусто, світло не горить, двері замкнені. Не можна все одразу розвалювати до основи, адже потім доведеться відновлювати. Повинні бути еволюційні шляхи, а не революційні. Як казав Мікеланджело: я беру брилу мармуру та відсікаю все зайве. Отак треба було й у нашому випадку — не розвалювати, а відсікати зайве.

А що стосується досягнень, то вони перебувають на стадії намірів. Дуже багато намірів я підтримую. Але добрі наміри також треба реалізовувати системно.

Якщо ж говорити про нових міністрів, то частина з них розпочала бурхливу діяльність, а частина ще нічого особливого не створила. Так ось, мені більше до душі, можливо, через вік, ті, хто діє обережно та вдумливо.

Валерій ПРЕДБОРСЬКИЙ , доцент кафедри права Хмельницького національного університету:

— Успіхом нової української влади можна вважати міжнародний резонанс подій в Україні. Зокрема, обіцянку делегації американських конгресменів, які нещодавно відвідали нашу країну, добитися скасування поправки Джексона—Веніка. Скасування цієї поправки фактично означало б визнання формування ринкових відносин в Україні.

З’явилися також надії на позитивні зміни у відносинах України з ЄС, хоча на швидкий вступ до цієї організації розраховувати не доводиться.

Менше оптимізму викликає внутрішньополітична діяльність Президента та його команди. Загалом треба визнати необхідною кадрову перебудову. Нелегко знайти серед компетентних осіб людей, які «не обтяжені» пороками, що існували в системі колишньої влади. По-друге, теза відділення влади від бізнесу, на мій погляд, абсолютно утопічна. Той самий новопризначений глава Дніпропетровської облдержадміністрації С. Касьянов, який «передав» свій бізнес дружині, — що, втратив реальний інтерес до цього бізнесу?

До негативних явищ належить і сидіння цілої низки депутатів, які отримали посади у виконавчій владі, на двох стільцях, і горезвісний лист В. Ющенка, Ю. Тимошенко й О. Мороза про створення політрад на місцях і їхнє пропорційне представництво у виконавчій владі.

Нарешті, часто можна чути неузгодження заяв Президента України та прем’єр-міністра. Особливо негативно ця неузгодженість виявилася у ставленні до бізнесу. В. Ющенко заявив, що простягає руку бізнесменам для співпраці, а Ю. Тимошенко — про те, що три тисячі рішень про приватизацію викликають у неї сумніви в їхній законності. Тепер і національний, і міжнародний бізнеси — у напруженому очікуванні...

Віктор НЕБОЖЕНКО , політолог:

— Поки важко робити якісь однозначні висновки. Тим більше, що будь-які його кроки, які можна розцінювати як успіх чи невдачу, легко нейтралізуються аргументами Кабміну про те, що «рівень цілей, які вони поставили (боротьба з корупцією, контрабандою), звичайно ж, вимагає великих жертв та зусиль». І на цьому шляху все, що для іншого уряду було б катастрофою, цьому сходить з рук. Це дуже важливий момент, на який мало хто звертає увагу.

Друге — є така собі загальна установка, принаймні для Європи (і тут ми подивимося, наскільки ми після помаранчевої революції Європа), згідно з якою будь-якому уряду дають себе реалізувати протягом 100 днів. За ці 100 днів може бути що завгодно — і скандали, і прикрощі. Але через 100 днів мають бути якісь результати. Не лише соціально-економічні, але й ті, що ми називаємо «перемогами політичного плану».

Тому зараз важко говорити, чи вплине і як грюкання дверима міністрами, різкі заяви прем’єр-міністра, якісь оригінальні законопроекти чи будь-який кардинальний перегляд доповнень до бюджету на загальний результат роботи нової влади. Все це можна буде розглядати і аналізувати лише навесні. Нині висновки можуть робити лише пропагандистські центри — як з боку опозиції, так і з боку шанувальників. Перші мають говорити, що все, що не робиться новою владою, — це неправильно. А захисники — що все це шлях до світлого майбутнього. Об’єктивні ж спостерігачі мають хоча б три місяці почекати, щоб побачити якусь тенденцію. Якщо ви маєте одну точку — ви ще не знаєте вектора, якщо ви маєте дві точки — ви можете помилитися, якщо у вас уже є три точки — можна говорити про напрям. Тоді ми зможемо говорити вже не просто про успіхи і невдачі, а про баланси успіхів і невдач. Тобто чи вдалося уряду: а) відбутися; б) виконати хоча б свої зобов’язання; в) якось зберегти себе в майбутньому. Це три запитання, на які ми буквально через місяць-півтора матимемо відповіді.

Ільми УМЕРОВ , заступник голови Верховної Ради Криму:

— Такі невдачі, як призначення, наприклад, голів обладміністрацій, які одразу ж подають у відставку, як було в Хмельницькому, — це не страшно. Головне, щоб помилки, в тому числі й кадрові, вчасно виправлялися. Хоча, гадаю, що кадрова політика, як жоден інший напрям, має бути продуманою, і свої кадрові призначення Президент повинен захищати. У таких випадках не треба задкувати, треба завжди відстоювати свою позицію, і якщо ти вже запропонував, то треба вийти та відстояти. Приблизно так, як Президент Віктор Ющенко вчинив стосовно Василя Кременя.

Мені подобається, як зараз рухаються справи в Україні, але мені не подобається, що центральна влада всі зміни в Криму поки що «заморозила». Крим, як і всі інші регіони, вже повинен стрімко йти новим шляхом, а для цього йому потрібні кадрові й організаційно-політичні зміни, а Київ, здається, ще лише придивляється та боїться приймати рішення щодо Криму. А це погано, бо щодня гаяння часу призводить до розбалансування, до ускладнення ситуації в Криму. Старі кадри підозрюють у недоброзичливості «оранжевих», а ті вже практично пересварилися між собою, в Криму знову виникли наметові містечка, знову розпалилися мітингові пристрасті. Поки триває поверхнева робота, а Криму потрібен глибокий аналіз і серйозні рішення.

Михайло ВЕЙСБЕРГ , директор Центру «Видавець і редактор», медіаконсультант:

— На мій погляд, основним успіхом нової влади є демонстрація нових підходів і правил при призначенні влади, при обговоренні тих чи інших ухвал, при зустрічах із приводу призначення нових голів облдержадміністрацій. Ми хочемо пересвідчитися, що стояли на майдані Незалежності недаремно і що тепер все мінятиметься. На мій погляд, влада це розуміє і звертає увагу на те, щоб це не просто працювало, а ще й було виконане в новому форматі, підтверджуючи наші очікування.

З негативу я б виділив дві речі. По-перше, мені здається, що нова влада трохи упускає час, ініціативу і не дотискає якісь болючі питання, які на революційній хвилі можна було б вирішити раз і назавжди. Є китайська стратагема: переможеного противника потрібно переслідувати, доки є можливість. Тобто «зачистити поле битви», а не заспокоїтися лише тим, що противник побіг. Візьмімо речі, які були певною зоною громадської дискусії в передвиборний період, починаючи з російської мови. Зараз абсолютно зрозуміло, що цю проблему можна вирішити. Наприклад, чітко сформулювати, що двомовності не буде, але будуть гарантії держави про неущемлення прав людей, які говорять російською мовою, закріплені законом чи розпорядженням Президента. Необхідно закрити це питання, а не чекати, що восени знову всі російські канали або політики почнуть його мусувати.

По-друге, потрібно дуже активно починати роз’яснювати людям, що серйозні успіхи — справа часу. Наприклад, теза про те, щоб чиновники перестали брати хабарі. Звичайно, проголосити і задекларувати це на рівні уряду дуже важливо. Але зрозуміло, що низові чиновники ще дуже довго братимуть хабарі, і якщо вони перестануть це робити, то просто заклинить усю цю «машину», і вона перестане працювати. Тобто зрозуміло, що процес заміни урядовців, поступового підвищення їм зарплатні буде тривалим. І дуже важливо рівнобіжно з рапортами про швидкі успіхи активно показувати людям, що є ряд проблем, які вирішуватимуться довго. Щоб люди були до цього готові, а не виставляли за рік рахунок: мовляв, «ми за вас голосували, мерзнули, а пенсіонери як не могли собі купити ліки, так і не можуть». Тому я вважаю, що новій владі потрібно терміново займатися підвищенням громадянської компетентності і терплячості.

Юрій САЄНКО , доктор економічних наук, завідувач відділу соціальних експертиз Інституту соціології:

— Почнімо з досягнень. Перше з них — це продовження революції. Вже в соціальній структурі. Друге — прозорість. Крім того, добре, що нова влада демонструє протиріччя. Усе народжується в суперечності, і цього не треба приховувати. Одностайність призводить до деградації, ми спостерігали це на прикладі Радянського Союзу 70 років. Ще одне досягнення — пошук молодих сил. Навіть зовсім молодих і незнайомих. Держсекретар Зінченко зараз заявляє, що в нього є цілий портфель заяв молодих людей від 25 до 35 років, які хочуть працювати в державних структурах.

Якщо говорити про промахи, то це непопадання в точки згоди з громадською думкою. Особливо з регіональною. Я маю на увазі призначення губернаторів. Із декотрими не треба було поспішати. Так само я абсолютно не розумію нового призначення Василя Кременя. Ця людина приживалася скрізь, тепер він, так би мовити, «приватизував» Академію педагогічних наук. Він видатний педагог? Мені про це невідомо.

Володимир ШКОДА , філософ:

— Я як працівник вищої школи можу сказати, що мене дуже здивувало призначення Василя Кременя. Хоча це, звісно, дрібниці, — фундаментальних промахів я поки що не вбачаю. Я оптиміст і поки перебуваю в стадії довіри новій владі. З її досягнень можна назвати скорочення чиновницького апарату. «Полегшення» всього чиновницького світу — безперечно плюс.