Парламент і партії

Найбільш корумпованими установами у світі є політичні партії. Такі підсумки дослідження, проведеного неурядовою організацією «Трансперенси Інтернешнл» і представленого в Парижі в четвер. У цей день відзначився оголошений ООН Міжнародний день боротьби з корупцією. У своїй доповіді «Трансперенси Інтернешнл» зазначає, що внаслідок проведеного в 64 країнах опитування в 36 із них саме партії названі найбільш корумпованими структурами: за максимальною шкалою в 5 балів вони отримали 4. Список країн із найбільш корумпованими політиками очолив Еквадор (4,9 пункту). Друге місце зайняли Аргентина, Перу та Індія (4,6), на третьому — Болівія, Бразилія, Коста-Рика і Мексика (4,5). У Європі високий рівень політичної корупції відмічено також в Україні (4,3), Польщі (4,2) і Франції (4,1).

Такі невеселі висновки, особливо у світлі прийнятих днями українським парламентом змін до Конституції, наштовхують на певні роздуми. Адже політреформа, як неодноразово стверджували її адепти, передбачає посилення ролі партій. Саме політичні партії стануть наповненням парламентського складу, саме на їх основі вибудовуватиметься коаліція, що іменується «більшістю», яка, в свою чергу, формуватиме уряд. З одного боку, партії «засвічують» свою відповідальнiсть за ті коаліції та уряди, в яких вони беруть участь. З другого — грунт для партійної корупції (до речі, ще на етапі формування виборчих списків) більш ніж благодатний. Адже після набуття чинності політреформи партії стануть головними «постачальниками» і замовниками політики. (Має, до речі, політреформа і позитивний бік: заборонено «перебігання» по фракціях, одне з джерел внутрішньопарламентської корупції.) Як уникнути перетворення українського парламенту на корумпований партійний клуб?

«Тут важливо мати на увазі два моменти, — коментує ситуацію політолог Олександр ДЕРГАЧОВ. — Перший — сама корупція вимагає наближення до влади і до можливості розпоряджатися матеріальними ресурсами. Тут партії є тільки одним із елементів системи. Елементом публічним, тому помітним, але не головним. Якщо корупція існує в державному апараті, то партії — це тільки один з інструментів використання цієї специфічної моделі досягнення своїх інтересів. І в цьому значенні треба говорити про те, як взагалі співвідносяться бізнес і влада, і наскільки прозоро діють органи влади, наскільки вони підконтрольні. Треба змінювати відносини влади та суспільства і на цьому будувати боротьбу з корупцією. Тобто самі по собі партії та збільшення їх ролі не мають прямого відношення до перспектив боротьби з корупцією.

У нас партії в більшості своїй не представляють належним чином важливих суспільних інтересів. З одного боку, ми можемо говорити про партії як суто технологічні проекти, які є просто публічною надбудовою тіньових угруповань, що віддають належне демократичним формам, запозиченим ззовні і які не є органічними для них. Ці угруповання керують самі по собі. Партії ж тільки представляють і оформляють деякі їхні рішення. Ми бачимо, як сьогодні діють окремі депутатські групи, як вони зараз переформатуються і на що все одно продовжують працювати. Так, внаслідок пропорційної виборчої системи в парламенті не буде депутатських груп, будуть фракції, але «матеріал» залишиться той самий.

У цьому плані ми маємо зараз особливо яскравий феномен комуністів, які абсолютно втратили себе і свій зв’язок із масами і, напевно, є найбільш яскравим прикладом проблеми. Їхня позиція визначається фінансовими вливаннями в партійну верхівку і не пов’язана ні з програмою, ні з принципами, ні з ідеологією.

Потрібно дуже багато змінювати, щоб виправити цю ситуацію. По-перше, демонтувати самі засади корупції — тобто зрощення бізнесу і влади. Повинен залишитися реальний бізнес, готовий підкорятися закону. Треба дебюрократизувати всю державну систему. Потрібні титанічні зусилля, щоб це стало реальністю. Ми можемо прийти до того, що скільки б партій не було зареєстровано, буде досить обмежене число тих, хто реально має опору в суспільстві і має шанси на виборах. Очевидно, що знижуватиметься роль технологічних показників можливостей партій — таких, як фінанси, засоби масової інформації. Потрібна буде передусім наявність власного, невипадкового, електорату, що не «накачується» технологічно, а який виникає внаслідок логіки суспільних процесів.

Загалом, мені здається, для України дуже сумнівним виглядає те, що саме партії — найбільш корумповані. Це лише видима частина. Насправді корупція набагато глибша й різноманітніша, і партії в цьому процесі вiдiграють далеко не базову роль. Не вони породжують корупцію. Навпаки, в тому вигляді, в якому вони сьогодні існують, вони є породженням системи розподілу влади та матеріальних ресурсів».