Політреформа: «хрест на найближчі п’ять років»?
Бажанню Президента України Леоніда Кучми — встигнути підписати закон про політичну реформу — здійснитися, мабуть, не судилося. Трьох сотень голосів, необхідних для внесення відповідних поправок до Основного Закону, апологети політреформи так і не дорахуватися. Після закінчення погоджувальної ради, скликаної в середу ввечері спеціально з цієї нагоди, постпред Президента у Верховній Раді Олександр Задорожній розповів журналістам, що бракує небагато — десь п’ять голосів. Тобто з часів квітневого провалу законопроекту №4105 мало що змінилося...
Тема політреформи знову сплила одразу після першого туру президентських виборів. Проте торги навколо законопроекту №4180 підтвердили: більшість домовленостей умовні, а взяті зобов’язання не підлягають виконанню. Адже саме проведення політреформи було головною умовою, зокрема, підтримки Віктора Ющенка Олександром Морозом. Цей пункт нарівні iз «земельним питанням» обумовлювали при укладанні електорального союзу між соціалістами та «Нашою Україною». Акцентувався час прийняття реформи — до 1 січня 2005-го та набуття нею чинності — до 1 січня 2006-го. На відстрочку О. Мороз погодився з важким серцем, розуміючи, що шанси повернутися до даного питання справді невеликі. Водночас Ющенко зазначав, що зміни проводитимуть саме в форматі законопроекту №4180. Того самого, який ще півроку тому «нашоукраїнці» називали «клоном 4105-го» й «антинародним документом».
Розклад простий: немає реформи — немає підтримки, немає підтримки — немає перемоги, є перемога — немає повноважень. Розірвати замкнене коло ніхто з Вікторів так і не ризикнув. Парламентські «лобі» кожного з кандидатів зайняли вичікувальну позицію. «Наша Україна» наполягала на впровадженні змін уже після виборів, а «Регіони України» погоджувалися голосувати зараз, якщо «300 голосів будуть гарантовані», проте ініціативи ніхто з них не проявляв.
Шанс втратив і Володимир Литвин, — адже законопроект №4180 передбачає істотне розширення повноважень спікера. Щедрий на афоризми Степан Гавриш раніше зазначав, що «золотий ключик від реформи знаходиться у Володимира Литвина». Чому голова ВР не наважився ним скористатися, ми, швидше за все, так ніколи і не дізнаємося. Заокеанська поїздка спікера збіглася з понеділковою погоджувальною радою — останньою реальною можливістю відшукати триста «за» на передвиборному пленарному тижні. Без Литвина питання не обговорювали, а після його повернення було вже пізно.
Незалежно від прізвища переможця виборів, після 21 листопада для Володимира Михайловича, напевно, настануть не найспокійніші часи. Депутатська більшість почне перегруповуватися навколо фігури нового лідера, і, напевно, виникне питання про доцільність ротації президії.
Оскільки всі фігуранти, попри їхню політичну орієнтацію, неодноразово декларували свою вірність ідеям конституційного реформування, виникає логічне запитання про долю законопроекту №4180 після виборів. Опозиція, яка спочатку виступала за такий варіант, аргументувала: мовляв, у спокійній обстановці можна буде усунути всі неточності й знайти, нарешті, консенсус між усіма, хто «згоден підтримати документ на певних умовах». Умов цих, часто абсолютно несумісних, чимало.
Володимир Литвин уже пропонував усім зацікавленим особам підписати угоду, згідно з якою взяти на себе зобов’язання здійснити-таки політреформу вже за нового президента. (Цікаво було б глянути на главу держави, який добровільно урізує свої повноваження, та ще й напередодні виборів до Верховної Ради!) Так чи інакше, в контексті «недопрацьованої» реформи інтригує доля «пропорційних» законів («Про вибори народних депутатів» і «Про вибори до місцевих органів влади»), які під неї приймали. Самі по собі парламентаріям вони зовсiм невигідні, фракції екс- більшості не приховують, що голосували «за» лише в контексті реформи. Отже, за відсутності політреформи свіжоприйняті акти, очевидно, зазнають значних змін. Більшість депутатського корпусу налаштована вельми рішуче: аж до оскарження порядку їх прийняття через суд (на користь такого варіанта в одному з інтерв’ю висловився Валерій Коновалюк) і повернення до «чистої мажоритарки». Яка в свою чергу надто невигідна нинішній опозиції: кількість мандатів, отриманих у Західній Україні, не дозволить їй займати в парламенті особливо принципову позицію.
Усі ці протиріччя укотре підтверджують необхідність якнайшвидшої модифікації Основного Закону. У своєму недільному телеінтерв’ю Леонід Кучма іронічно поцікавився, як його наступник має намір формувати коаліційний уряд і парламентську більшість, якщо усні, не прописані в Конституції, домовленості фактично ігнорують?
До речі, стало відомо, що уповноважені представники фракцій і груп парламенту, крім лідера Соцпартії Олександра Мороза, відмовилися підписувати угоду про проведення голосування щодо політреформи. Зі слів прес-секретаря голови Верховної Ради Ігоря Сторожука, на погоджувальній раді у спікера в четвер обговорювали текст політичної угоди, що передбачала повернення до розгляду законопроекту про внесення змін до Конституції (№4180) 2 грудня. Крім того, текст документа передбачав можливість обговорення зауважень до законопроекту, що стосуються імперативного мандата, сумісництва посад народного депутата та міністра, а також термінів набуття чинності змін і введення загального нагляду Генеральної прокуратури. Лідер БЮТ Юлія Тимошенко заявила про готовність підписати угоду за умови внесення змін до закону про вибори президента України. Координатор парламентської більшості Степан Гавриш заявив, що ця угода ні на що не впливає, і в разі необхідності представники фракцій і груп можуть зібратися в будь-який момент із питання проведення політреформи. Член «Нашої України» Роман Зварич відзначив, що фракція готова підписати угоду за умови внесення до законопроекту №4180 положень про реформування місцевого самоврядування. Інші учасники ради також від імені своїх фракцій і груп висловлювали готовність проголосувати за політреформу, проте через різні причини відмовлялися ставити свої підписи під цією угодою. «Дуже складно звикнути, що говоримо одне, а робимо інше», — процитував голову парламенту Володимира Литвина його прес-секретар. На думку спікера, «Верховна Рада на політичній реформі поставила хрест на найближчі п’ять років». Водночас спікер зазначив, що це питання закрите, але до нього можна буде повернутися, якщо цього забажають депутати.
