Зерновий сепаратизм,

Другий місяць поспіль обласні влади деяких регіонів «успішно» ігнорують спільні для всіх рекомендації Антимонопольного комітету України й не відпускають ринок зерна «у вільне плавання». Але вже через кілька тижнів будь-яке адміністративне втручання в регулювання цього ринку (зокрема, обмеження на транспортування зерна за межі області) загрожує впертим губернаторам судовими розглядами.

Днями голова Антимонопольного комітету Олексій Костусєв заявив, що без вагань скористається таким способом встановлення конкурентної справедливості на зерновому ринку, якщо реанімовані владою Вінниччини, Львівщини, Полтавщини, Сумщини й інших областей «часи феодалізму» не кануть у минуле. «Ми затвердили індивідуальні рекомендації про припинення дій, що перешкоджають сільгоспвиробникам вільно розпоряджатися власними ресурсами зерна, для всіх без винятку керівників облдержадміністрацій і Кабінету Міністрів Автономної Республіки Крим», — заявив він. Але це аж ніяк не означає, що після цього пильна увага антимонополістів до цього стратегічного ринку слабшатиме. Зі слів О. Костусєва, прийняті рекомендації — лише крок до проведення всеукраїнської наради з участю держадміністрацій і товаровиробників, яка цілком буде присвячена протидії втручання влади в ринкові механізми в сільському господарстві.

Проти адміністративного втручання на ринку зерна виступають не лише антимонополісти, а й фахівці аграрного сектора. Директор компанії «ПроАгро» Микола Верницький заявив «Дню», що адміністративна заборона на транспортування зерна за межі регіону призводить до порушення ряду законів і насамперед Закону «Про підприємництво». Хоча, з його слів, «це досить об’єктивне явище напередодні виборів». «Перед облдержадміністраціями поставлене завдання — підтримати товаровиробників, забезпечити їм певний рівень рентабельності (товаровиробників м’яса вже «підтримали», ціни пішли вгору. — Авт. ). А цей рівень рентабельності забезпечується таким чином. Не дають ціні опускатися нижче певного рівня, який, як правило, або диктують місцеві органи влади, або він дорівнює рівню держзакупівель. Таким чином, державні оператори купують за одними цінами, а комерційні оператори, які вважають держціни завищеними, готові купувати абсолютно за іншими», — сказав М. Верницький.

Як відзначив експерт, це питання неможливо відрегулювати раз і назавжди. «Уже існував мільйон різних постанов і цього року, і два-три роки тому. Але, на мій погляд, тут треба суворіше підходити до дій безпосередньо губернаторів, — заявив директор «ПроАгро». — А оскільки в нас губернатори більше політичні персони, ніж економічні, то загалом це питання не матиме вирішення ще дуже довго». А що стосується прибутковості товаровиробників, то, на думку аналітика, забезпечувати її треба дещо іншими способами, ніж адмінзаходами. Для цього насамперед слід врахувати економічний чинник. «Якщо хтось хоче тримати таку високу ціну, хай сам за нею й закуповує. Якщо він не має грошей, то нічого примушувати недержавних операторів платити стільки, скільки сам би платив, але не може», — підсумував він, зараховуючи це питання до сфери політики та недоліків вітчизняної економіки. З чого випливає, що проблема з регулюванням ринку зерна облдержадміністраціями виникатиме доти, поки не зміниться система взаємовідносин центру з регіонами. «У нас на найвищому рівні ставлять одні завдання, а способи їхнього вирішення регіони шукають самостійно і не завжди правильно», — додав М. Верницький.

Як заявив «Дню» заступник генерального директора Української зернової асоціації Володимир Лапа, вже набридлу ситуацію на ринку зерна все ж врегулюють, але поступово: «У нас традиційно після збору врожаю регіонами приділяють багато уваги цьому питанню, всі вважають за необхідне втручатися в функціонування зернового ринку, встановлювати ціни та обсяги. Але потім ажіотаж спадає і ринок починає працювати в нормальному режимі. Сподіваюся, цього року буде так само». На думку експерта, проблема виникає через те, що механізми контролю за дотриманням законодавства остаточно не відпрацьовані (цим зараз і займається Антимонопольний комітет). «Якби вони були, такої практики цього року вже б не було», — наголосив він. При цьому, як зазначають усі противники адміністративного втручання в ринкові механізми, губернатори мотивують свій вплив на ринок зерна прагматично й одноманітно. Як зазначив В. Лапа, однією з найпоширеніших відмовок залишається стурбованість закупівельними цінами, що не влаштовують або сільгоспвиробників, або регіональну владу. Хоча зрозуміло, що ніхто не примушує нікого продавати зерно дешево, всі дії взаємопогоджені. (Умови диктує ринок. Їх можна і не прийняти, лише тоді слід замислитися про способи зберігання та переробки врожаю). На другому місці в списку виправдань від губернаторів стоїть необхідність поповнення регіональних ресурсів. Звичайно, можуть називати й інші причини, але всі вони, навіть разом узяті, не переважать непорушного факту: в урожайний рік будь-які адміністративні заходи щодо регулювання ринку до добра не доведуть.