Вугілля з-під поли

Відсутність легальних джерел доходу і виразних перспектив штовхає гірників, які втратили роботу на закритих шахтах Луганщини, на нелегальний промисел — видобуток вугілля на покинутих шахтах. Крім того, в цьому краї дуже багато оголених пластів вугілля. Вийшов у город — і копай. На обігрів вистачить, а можна видобути й на продаж. І, знехтувавши закон про надра, жителі депресивних селищ і міст взялися видобувати вугілля. Досить швидко зметикували, що на цьому незаконному видобутку можна робити серйозні гроші, і підприємці. Поступово практично вся територія області, особливо південна її частина, вкрилася тисячами вугільних нір і ям. У Антрацитівському, Лутугінському, Перевальському й інших районах працюють близько тисячі нелегальних шахт. А оскільки видобувачами часто ставали не тільки колишні шахтарі, а й члени їхніх сімей, у тому числі й діти, то саме вони найчастіше отримували травми та гинули. У селищі Городище загинув 13-річний підліток, котрий намагався забезпечити сім’ю паливом. Офіційна вартість тонни вугілля — 270 грн., а сім’ї потрібно 3—5 тонн. Разом — приблизно 1500 грн. Як свідчать місцеві вчителі, майже всі школярі-підлітки копають вугілля поруч із батьками. А іноді й самі. Тільки за 2003 рік у копанках загинули близько 20 осіб.

Крім того, екологи підіймають питання про величезний збиток природі, якого завдають незліченні відвали та траншеї. Порушується природний баланс. Зникають багато видів рослин і тварин. Зі слів голови Перевальського товариства мисливців і рибалок Віктора Зуєвського, на мисливських територіях нараховується приблизно 800 залишених і діючих вугільних розробок. Щоб відновилася колишня природна рівновага, зазначає В. Зуєвський, потрібні десятки, а то й сотні років.

Шум, здійнятий екологами, допоміг. Незаконні вугільні копальні в Перевальському районі закрили. Міліція вилучила техніку і кілька тисяч тонн вугілля. Правоохоронці визначили, яким чином відбувалася «легалізація» незаконно видобутого палива. У ланцюжку «підпільні шахти — кінцевий споживач» були задіяні комерційні підприємства з Луганської та Донецької областей, у тому числі й ті, які працюють легально.

Але кримінальні справи про незаконний видобуток проблем не вирішують. Поруч із закритими «копальнями» одразу виникають інші. Іноді їх прикривають від сторонніх очей поставлені зверху намети... Хоч як парадоксально це звучить, справу кустарного видобутку вугілля поставлено на промислові рейки. Проте її вже й кустарною називати якось ніяково. На зміну лопатам й обушкам прийшли відбійні молотки, екскаватори та бульдозери. Техніка належить підприємцям, вони ж і купують видобуте вугілля. Гірники отримують 30—40 гривень за тонну вугілля, а теплоелектростанціям та сама тонна обходиться вже в 150—200 гривень. Прибуток цілком солідний. Щоправда, вугілля, яке видобувають із копанок, як правило, низької якості. Воно низькоенергетичне і високозолисте. Але в Україні є ТЕС, які працюють на такому вугіллі, то й ринок збуту є.

У радянські часи запаси цього вугілля не вважалися промисловими, їх навіть не заносили до маркшейдерських планів. Тому оцінити реальні обсяги «підпільного» видобутку досить складно. За найскромнішими підрахунками, тільки в одному Перевальському районі за місяць видобувають від 30 до 60 тисяч тонн, що дає 6—12 мільйонів гривень доходу. А всього, як вважають деякі експерти, щомісячний нелегальний видобуток в області може становити близько 150 тисяч тонн. Сьогодні видобуток вугілля на копанках Красного Луча та найближчих селищ зрівнявся з видобутком держпідприємства «Донбасантрацит». А за собівартістю тонни вугілля нелегали обігнали всю вугільну промисловість України. Зрозуміло, що пов’язане це не з високою продуктивністю праці, а з ухилянням від сплати хоч якихось податків.

Влада звернула свої офіційні погляди на копанки та саморобні шурфи не так уже й давно. У січні минулого року це питання обговорили на колегії облдержадміністрації. Вирішили не заганяти джина в пляшку, а випустити, тобто легалізувати «альтернативні» способи видобутку вугілля.

Тепер будь-який підприємець, котрий бажає займатися таким бізнесом, повинен отримати на нього за конкурсом відповідний дозвіл. Введено досить складну процедуру. І все ж таки 19 приватних підприємств видобувають вугілля на законних підставах. Отримавши дозвіл на розробку родовища, підприємець повинен улагодити всі питання з управлінням з охорони праці, з пожежниками, екологами, землевпорядниками, пред’явити відповідне обладнання та механізми і, нарешті, отримати ліцензію в Комітеті природних ресурсів у Києві. У списку претендентів на ліцензії — 69 підприємств...

«Настає переломний момент виходу бізнесу з тіні. По-перше, підприємець, який отримав ліцензію, починає платити податки. По-друге, він укладає договір на страхування своїх працівників від нещасних випадків. По-третє, він зобов’язаний після закінчення експлуатації родовища провести рекультивацію земель, — з оптимізмом розповідає начальник теруправління Держнагляду за охороною праці Георгій Басакін. Його підтримує і Валерій Процай, шахтар: «Тепер самим копати немає жодного резону. Вивезти вугілля нічим — потрібно шукати машину. А її зупинять, вугілля заберуть, на цьому все й закінчиться. Інша справа — працювати на фірмі. Вона обладнання дає, створює умови для роботи... Нарубали вугілля, до машин завантажили, гроші отримали та героями йдемо додому».

Ветерани праці селища Вахрушеве в Красному Лучі звернулися до прем’єр-міністра Віктора Януковича з листом, де також просять легалізувати несанкціоновані розробки вугілля на території Красного Луча і Вахрушевого.

«Міська група шахт уже не зможе конкурувати зi своєю продукцією, — йдеться в листі. — Необхідно інвестувати гроші на споруду маленької шахти. Це дасть нові робочі місця та надходження до бюджету». Пенсіонери визнають свою провину за закриття шахт у регіоні: «Нас засліпила страйкова ейфорія». Пенсіонери пропонують уряду легалізувати несанкціоновані розробки, а на базі державних шахт, які закриваються, створити малі вугільні підприємства.

Безумовно, шлях легалізації значно продуктивніший, ніж нескінченна боротьба з тим, що перемогти не можна. Але чи можна вважати цей шлях панацеєю? Як повідомила прес-служба теруправління Держнаглядохоронпраці у Луганській області, після легалізації зафіксоване зростання травматизму. І все ж залишається фактом: легалізація тіньового бізнесу, за оцінками фахівців, стала серйозним кроком у вирішенні давно назрілої соціально-економічної проблеми.