«1:0» на користь Коблево

Те, що з кожним роком все більше міст України звертає на себе увагу за допомогою проведених там фестивалів — твердження, мабуть, безперечне. Звичайно, не безперечні рівень і наявність майбутнього у деяких із цих заходів. Однак невелике Коблево (тихе приморське село і курортна зона при ньому) задумало і здійснило під патронатом однієї пивної й іншої винної торгової марки захід, довгожительство якого сумнівів викликати, здається, вже не може. Про що красномовно свідчать і репліки, залишені курортниками минулих років на сайті фестивалю «Кобле-ВО!» у дусі: «Був, сподобалося — відпочив добре і недорого — буду гостем у наступному році». Гадаю, справа в правильному погляді на речі: без адекватних вкладень не буває адекватної віддачі, прикрашати музичну частину «фесту» потрібно тими представниками музичного світу з близького і далекого зарубіжжя, яких відпочиваючі люблять і знають (а потім — спрацює принцип «бабусиного радіо»), — не стало перешкодою і те, що багато хто з тих, хто виступав на коблевській сцені, всього пару днів тому як зійшли зі сцени ялтинської. Тим більше, що виступав музичний народ «чесно, як у перший і останній раз»: «грінгреївський» Дизель, який «фестивалив» уже на п’ятому заході протягом цього літа, говорив так, звичайно, про свою команду, однак твердження справедливе і для оцінки роботи інших учасників.

У цілому, згідно з відомим висловлюванням, свій великий шматок хліба, густо намазаний видовищами, народ (український, російський, білоруський та молдовський — багато хто приїхав спеціально заради фестивалю) таки отримав. Здається, музиканти також: «Таліта Кум» і «сіро-зелені» залишатися після першого «рокового» дня фестивалю, за деякими даними, ніби й не планували, однак подумали-подумали — і затрималися похлюпатися у дещо штормовому коблевському морі. Залишений на «десерт» у цей перший день «Грін Грей» порадував не тiльки вищезгаданою самовіддачею під час виконання старих речей у їхньому новому варіанті (а те, що не було зіграно на «Рупорі» внаслідок скорочення часу виступу, пообіцяли і таки дограли в Коблево), але і самовіддачею іншого плану. Йдеться про традиційні «фото на згадку»: якщо ті, хто спланував відпочинок у дофестивальний момент, повезли додому класичні пляжні знімки з павичами, надувними дельфінами, несправжніми пальмами тощо, то мудрі відпочиваючі ненав’язливо розкинуть удома на столі «віяло» з пляжної «фотосесії» з Муріком та Дизелем. Відмов «сіро-зелених» фотографуватися, до речі, не спостерігалося; кількість кулькових ручок, що впали жертвою щедрості музикантів при роздачі автографів, і взагалі важко підрахувати. Серед іншого, «Грін Грей» оцінили місцевий базар («хороший і недорогий») і не поцінували, на жаль, місцеві коблевські вина: як чесно зізнався на прес- конференції Дизель, «до вина, мабуть, ще не доросли — п’ємо пиво».

Зате доросли пляжники: від бажаючих узяти участь у винних конкурсах не було відбою. І добре, що перед їх початком ведучі відіслали дітей збирати винні пробки (певну їх кількість можна було обміняти на фірмову майку): деякі види змагань для сімейних пар були кумедними, однак досить пікантними. Ну а пивний спонсор, звичайно, порадував любителів пінного напою класичним змаганням зі швидкісного випивання пива. Непитущих без конкурсів також не залишили, у ці три дні на їхню долю випали творчість і спорт — «ліплення» піщаних фігур, пляжний волейбол і змагання на тривалість перебування під водою, що також є традиційною частиною фестивалю. Рекорди минулих років побито, щоправда, не було (піщаних статуй раніше було більше, а «підводник»- переможець показав удвічі менший — 2 хв. 15 сек. — час порівняно з минулорічним результатом), однак на видовищність це якщо і вплинуло, то неістотно.

Тим часом музична «гвардія», поки ще саунд-чеками, але вже додавала піднесеного настрою, щоб уже ввечерi першого дня, «як у перший і останній раз», обрушити на курорт мегатонни гарної музики. Дійство — що на сцені, що в «залі» (тобто на піщаному пляжі) — наштовхувало на думку, що повечеряли всі не інакше як батарейками, які широко рекламуються (і служать, як відомо, у десять разів довше). З боку виступаючих особливим енергетичним настроєм відзначилися хлопці з патріотичною назвою «Нумер 482» (нагадаємо, такий «нумер» штрих-коду, закріпленого за Україною). Голосистого фронтмена одеситів Віталика, який устиг за виступ пострибати по самій сцені, побігати серед глядачів по «залу», виконати одну з речей, піднявшись під «купол», не припиняючи при цьому ні на секунду спілкуватися між пісенними паузами з публікою, інакше, як поміссю Джельсоміно з електровіником не назвеш. Ну а на хітове «Радіо твоє» (написане під враженням реальної історії кохання через радіохвилі) не зреагували хіба що медузи.

Як завжди, приємно порадували «De Shifer»: все-таки чудово, подумалося вкотре, що фронтмен команди Діма Богуш після навчання у бухгалтерській школі не пішов спочатку наміченим шляхом або принаймні не зробив це своїм основним заняттям. Так само як добре й те, що «шифери» у Коблево — найбільш постійні: були гостями всі три роки існування фестивалю, а також планують відвідувати захід і надалі (принаймні в календарі на наступний рік команда зазначається). Трохи посумували того вечора тільки Юля Міщенко з «Талітою Кум», однак після забійної речі про стосунки з «Василем, Петром та Іваном» ліричний настрій від класної, але сумної пісні про різні «пункти призначення» швидко випарувався. Ну а за тих, що довершили викачування з публіки останніх емоцій, «сіро-зелених», говорить сама назва. На довершення, небо, що весь вечір накопичувало випромінювану публікою електричну енергію, вибухнуло небувалої краси салютом, котрому можуть сміливо позаздрити піротехніки, які створюють шоу киянам під час головного свята країни.

Про виступи героїв другого і третього дня — групи «Іграшки», любителя «дівчини в автоматі», яка плаче, московського гостя Жені Осіна, а також білоруських «Жуків» — просто згадаємо. По- перше, важко оцінювати те, про що є досить посереднє уявлення, по-друге — шанувальникам вищеперелічених від нашої критичної думки про їхню творчість — ні жарко, ні холодно, а по-третє — ще раз віддамо данину організаторам фестивалю, які мудро розсудили, що запорука популярності заходу — в пошуках золотої середини між полярними смаками потенційних гостей свята.

Третя річниця фестивалю — термін, за словами організаторів, коли стає ясно, є у заходу майбутнє, чи ні. Відповідь однозначна і, безсумнівно, позитивна: «Кобле- ВО!» стало могутнім поштовхом до того, щоб сумовитий пейзаж, що складається iз жалюгiдних торговельних палаток і розбитих баз, поступово, але впевнено змінювався на те, що прийнято називати індустрією розваг. Загалом, головна ідея заходу — «фестиваль прекрасного відпочинку» і «курортних мистецтв» — існує вже не лише як лозунг. У журналістів, які пишуть на туристичну тематику, є і своєрідне повір’я: якщо головний турист країни, голова Державної туристичної адміністрації Валерій Цибух прибув до регіону не як інспектор, а в ролі почесного гостя відвідав тамтешній захід, значить, на вищезазначений регіон кинуто погляд як на досить перспективний. І нехай збiльшення за рік туристів на п’ять тисяч — у масштабах країни цифра начебто і незначна, однак для маленького Коблево і його фестивалю це показник. Звичайно, сказати, що туристична складова тут без недоліків, було б великою неправдою. І в Коблево «хворіють» на те, на що поки ще «хворіють» на всьому просторі вітчизни: окремі представники сфери послуг по-радянськи думають, що роблять туристу послугу, а знайти серед більш, ніж семи десятків баз хоч одну, яка б відповідала поняттям про європейський сервіс, досить важко. «Ноги» у даного питання «ростуть» все звідти ж: туристичний бізнес у країні останнім часом хоч і піднімається, однак переступити податкові рамки в Україні можна тільки незаконним шляхом. Крім цього, Коблево зіткнулося і з іншою проблемою, властивою багатьом курортам, кодова назва якої — радянська спадщина, або чого варта «дружба різних народів». Йдеться про те, що багато коблевських пансіонатів Україні не належать, а деякі з молдовських підприємств, які свого часу їх побудували, уже не існують. У цілому, класична ситуація під назвою «собака на сіні»: бажаючі серйозно взятися за окремі бази не можуть цього зробити внаслідок того, що власника цих баз визначити важко, а останні нерiдко виглядають у гірших традиціях соцреалізму внаслідок відсутності тих самих, хто бажає серйозно взятися. Але зате у Коблево є перевага, яка, відповідно, і на превеликий жаль, відсутня у багатьох інших регіонах: люди, які знають ціну туристичної складової і які, що добре помітно, намагаються її активно використати. Адже дароване природою море — це, звичайно, чудово, однак для того, щоб «пляжитись» на його березі прийшла більша кількість людей, необхідно ще, образно кажучи, поставити для кожного тапчан і засунути в руку келих із прохолоджувальним напоєм. І те, що виступ одних із минулорiчних гостей фестивалю багато хто з тих, що приїхали, погодилися дивитися, стоячи по коліно у воді (пляж просто не вмістив усіх бажаючих бачити дійство!), говорить про те, що тактика його організаторами вибрана правильно.

Залишається додати щодо передбачуваних гостей фестивалю наступного року. Це «ВВ», «Здоб ши здуб», «Тартак», «ТНМК», «Леприконси», і, як уже йшлося, суперпостійні, «De Shifer». У цілому, тим, що у Коблево є «Кобле-ВО!», мабуть, по праву можна пишатися.