Час ламати формати
Ігор ПЕЛИХ, ведучий програми «Галопом по Європах»:
— Однозначно помінялася розстановка сил, яка до цього існувала «в українському телевізорі». Раніше як було: працюєш ти на якихось каналах і якщо зарекомендуєш себе пай-хлопчиком, то, може, незабаром працюватимеш на «плюсах» чи «Інтері» і отримуватимеш гарну зарплату. Розподіл, коли є «плюси» та «Інтер» і є всі інші, зараз не актуальний. Жорсткішою стає конкуренція, розстановка сил міняється, і мені це дуже імпонує. Починається нормальна, здорова міграція — у нас на каналі сьогодні працюють люди, які прийшли з «1+1» чи «Інтеру».
З приводу самих програм — я б не сказав, що в цьому сезоні щось змінилося дуже кардинально. Не хочу втрачати шанс похвалитися — я втішений з того, що ми розкрутили назву своєї програми «Галопом по Європах» настільки, що вона стала брендом, який коштує грошей і назва якого стала поштовхом до створення цілої мережі туристичних агентств. Показовий навіть не сам факт існування цієї мережі, а те, що був створений такий прецедент, якому дивувалися найвідоміші рекламні агенції — вони до цього не додумалися.
Наступного сезону ми плануємо запустити проект, який буде разів у п’ятдесят цікавіший за інші. У тому числі, й «Галопом по Європах», хоча програма існує вже третій сезон і на брак глядацької уваги не скаржиться. Кращий в усьому: і в технології, і в драматургії... Ми вже зняли пілот, але немає ще навіть назви і нічого конкретно я зi зрозумілих причин наразі не говоритиму. Ми навіть пошуком спонсорів поки що не займалися. Я просто переконаний, якщо ми реалізуємо все так, як задумали, то питання з грошима просто не виникатимуть.
Ігор МОЛЯР, ведучий програм «300 секунд на годину» і «АвтоПарк»:
— Скажу чесно, телевізор я дивлюся мало. Більше того, ось нещодавно цілий місяць прожив на кордоні з Румунією, куди сигнал наших каналів навіть не доходить, а за українським ТБ навіть не сумував.
Про підсумки минулого телесезону можу сказати напевно: завжди гарний Ігор Кондратюк. Наш народний герой. Коли я дивлюся «Караоке на майдані», мене просто розпирає гордість за нашу країну, яка ледве зводить кінці з кінцями, але не втрачає присутності духу, співає і радіє життю.
Що стосується нас, команди «АвтоПарку» і «300 секунд на годину», то не можу не відзначити, що саме в минулому телесезоні нам вдалося запустити наші автомобільні новини. Цей жанр далеко не новий у пресі чи на радіо, а ось ТБ тільки починає його освоювати. Навіть маючи багатий досвід роботи в «АвтоПарку», який виходить уже сім років, для «300 секунд» ми шукали нові формати, нові інформаційні мотиви. Мені здається, нам це вдається. До речі, вже дуже скоро наші оператори пересядуть на мотоцикли, запрацюють корпункти програми в одинадцяти містах країни, так що ми станемо ще мобільнішими і цікавішими.
Олена ФРОЛЯК, ведуча програми «Факти»:
— На жаль, яскравих телевражень сезон, що минає в Україні, мені особисто не приніс: так і не з’явилося тієї передачі, якої чекала б із нетерпінням, так і не з’явилося, не хочу повторюватися, пізнавального, захопливого, цікавого і якісного документального телебачення. Українське ТБ вперто продовжує практику закупівлі російського продукту і так само вперто не бажає виробляти свого.
Щодо «Квартирного питання» або «Рослинного життя» я нічого проти не маю — сама часто дивлюся ці проекти, але ток-шоу, подібні «Вікнам»... — не розумію такого придбання, навіть заради великих рейтингів. Тут, звичайно, треба віддати належне і смакам наших глядачів, які, за великим рахунком, і штовхають телевізійних менеджерів на такі дешеві закупівлі...
Українські новини в минулому сезоні демонстрували гарну стабільність, набили руку на прямих включеннях, серіалах, тобто цілих циклах репортажів на одну тему (до речі, вперше задуманих «Фактами»), верстка в більшості випадків логічна і продумана, з’являється все більше кореспондентів за кордоном. Та все одно ми дуже залежні від Рейтерс і картинки, отриманої іншими інформаційними відеоджерелами. Минулий телесезон — це моя особиста думка — показав, що наше телебачення не готове до свіжих ідей та викликів, ми все ж так само завзято дотримуємося застарілих форматів. Мені здається, настає час ці формати ламати.
Що поганого, скажіть, якщо у недільних «Фактах», присвячених Дню Перемоги, виступив оркестр Збройних сил України, що поганого, якщо в аналітичній програмі Леоніда Парфьонова, присвяченій візиту Володимира Путіна до Британії, кореспондент розповів про капелюшки Людмили Путіної, смокінг президента і протокольну моду? Так — це не формат, але це цікаво, його легко дивитися і привабливо, свіжо і сміливо. Ось цього, мені здається, і не вистачає нашому телебаченню... Але я все-таки вірю в його майбутнє...
