Українські ініціативи: перспективи і сумніви
— Як ви оцінюєте останні пропозиції України щодо врегулюваня конфлікту на Близькому Сході? Чи вважаєте ви за доцільне направлення в регіон миротворців?
— Україна — дружня для нас держава. Ми згодні прийняти будь-які пропозиції дружньої до нас країни. Щодо направлення миротворців, то про це можна буде говорити тільки тоді, коли припиниться насильство. Ізраїль має переважно поганий досвід щодо співпраці з миротворцями в регіоні. Виняток складає тільки демілітаризація на Синайському півострові.
— Як учасник мирних переговорів Ізраїлю з Єгиптом, яким ви бачите вихід із палестинсько-ізраїльського конфлікту?
— Мир із Єгиптом можна охарактеризувати як холодний. Але вже те, що за останні більш ніж двадцять років на ізраїльсько-єгипетському кордоні не було вбито жодної людини, можна віднести до успіху. Без сумнівів, мир можливий із палестинцями. Певен, цього прагне і населення Палестинської Автономії. Проте потрібна політична воля для вирішення багатьох проблем. Перш за все припинення насильства. Один із ізраїльських політиків сказав, що Ізраїль ніколи не прийматиме зовнішню політику будь-якої країни, котра як один із інструментів вирішення питань обирає самовбивчі акції.
— Цими вихідними ізраїльський прем’єр-міністр оголосив про завершення першого етапу військової кампанії «Захисна стіна» на Західному березі ріки Йордан. Чи зараховує себе Ізраїль до переможців?
— Ізраїль не ставив перед собою мети перемогти. Наша ціль полягала в знищенні терористичної мережі палестинців. У результаті ми бачимо різке скорочення спроб терористів провести свої акції. Ізраїль показав їм, що в терориста не існує імунітету. Про свою перемогу ми не можемо говорити ще й тому, що нам не вдалося уникнути смертей ізраїльських військових. Ізраїль міг би провести бомбування з літаків і, таким чином, не піддавати небезпеці життя своїх солдат, однак він пішов іншим шляхом, ввівши наземні війська. Жертв серед мирних палестинців, на жаль, також не вдалося уникнути, оскільки Ясiр Арафат використовував їх як своєрідний захисний щит, щоб уникнути ударів проти себе. Хочу наголосити, що боротьба проти тероризму матиме успіх тільки тоді, коли до неї долучиться увесь світ. Бажаючи того чи ні, але європейські країни, намагаючись захистити Арафата, надихають тим самим терористів. Європа виділяла сотні мільйонів доларів палестинському лідерові на відбудову автономії, натомість ці гроші витрачалися на закупівлю зброї в Іранi. ООН зараз має намір направити на Близький Схід місію, котра повинна встановити, що насправді сталося в палестинському таборі біженців у Дженіні. Нам нічого приховувати, тому й погодилися на приїзд цієї групи. Однак ООН мала б зважати й на ізраїльську думку, призначаючи членів місії. Ми не другосортна країна і не можемо допустити, щоб до неї входили люди, які давно заявляли, що винуватий у всьому Ізраїль. Це нагадує суд, який, засадивши людину на десять років до тюрми, потім викликає на слухання першого свідка. На жаль, ми маємо поганий досвід співпраці з ООН. Скажіть, приміром, яким чином у тому ж Дженіні, підконтрольному ООН, було створено фабрики із виготовлення зброї?
— Деякі експерти вважають, що для відновлення спокою на Близькому Сході Ясір Арафат та Аріель Шарон повинні піти у відставку, оскільки їм обом за сімдесят і більшу частину свого життя вони жили в умовах конфлікту?
— Я б не хотів вирішувати, кому слід бути лідером, а кому ні. Крім того, вважаю недоречним ставити поруч ім’я Аріеля Шарона та архітерориста Ясіра Арафата. Шарон завжди відстоював мир. Через підписання домовленостей із Єгиптом, нагадаю, крайні праві Ізраїлю звинуватили його в зраді. Саме із Шароном колишній прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу погодився передати палестнцям 40% території біля міста Хеврон. Що ж маємо там зараз? Ті ж фабрики з виробництва зброї. Арафат порушував усі домовленості першого ж дня після їх підписання. Як можна використовувати 9-річних дітей у війні? Арафат це робить. Лише для того, щоб показали пригнобленість палестинців по телебаченню. Його вже давно слід було б нагородити Оскаром за подібні режисерські здібності. Тому, вважаю, справа не в лідерстві, а в волі палестинців жити в мирі.
— Гадаєте, Шарон увійде в історію як герой, а не провокатор останньої інтифади?
— Шарон — демократично обраний прем’єр-міністр країни . Він представляє 80% ізраїльських парламентаріїв. Його нинішні дії підтримує 95% населення. Єдине звинувачення проти нього було висунуто в 80-их роках, коли під час військової операції в Лівані сталася різня в Сабрі та Шатилі. Проте вина Шарона полягала лише в тому, що він не зміг передбачити убивства, вчиненого проти мусульман християнами. Тоді, будучи міністром оборони, Шарон пішов у відставку. В лютому минулого року народ обрав його прем’єр- міністром. Немає жодних сумнівів, що євреї пам’ятатимуть його тільки як героя.
