Рух на блокування

Ситуація напередодні формування виборчого блоку з участю НРУ і ситуація всередині партії, продовження економічної і політичної кризи, а також останні публікації, які стосуються формування блоку, і роль в цьому В.Ющенка і змусили автора висловити свою позицію.

Перебуваючи в Русі з грудня 1989 р., я завжди відкрито і, якщо цього вимагала ситуація, критично висловлювався щодо подій у нашій державі і ролі у них НРУ.

Мене, як і тисяч рядових рухівців, турбує те становище, яке склалося в партії напередодні парламентських виборів. Відверто кажучи, обурює факт, що весь той період, на протязi якого я є членом Центрального Проводу (два роки), мова йде тільки про майбутні вибори і про місце у виборчому списку. Практично не обговорюються проблеми держави, ситуація в економіці, питання духовного відродження. У кращому випадку це обмежувалось заявами Політради і Центрального Проводу. Ні разу не заслуховували керівників комітетів ВР і рядових депутатів про результати їх роботи у ВР. Складається таке враження, що мета виборчої кампанії для наших діючих депутатів – це будь-що потрапити у ВР на новий термін, а засобом цього бачиться блок на чолі з В.Ющенком і обов’язково з ПРП.

Ознайомившись із думками Сергія Конєва (керівник апарату НРУ, голова Дніпропетровської обласної організації партії, див. «День» №130 від 25 липня 2001 р.), не можу в основному не погодитися з ним. Замість того, щоб розбудовувати партію і підвищувати її вплив і авторитет у суспільстві, ми чекали, що скаже Ющенко стосовно блоку, сподіваючись, що він зможе очолити широку коаліцію правоцентристських сил. Віктор Андрійович думав та розмірковував цілих три місяці і, нарешті, як бачите, видав. Що? Які його дії услід за цим? Що він робить протягом місяця після своєї заяви? Даруйте, але В.Ющенко ніколи не був політиком такого масштабу, щоб очолити блок партій, які сповідують українську національну ідею. Ставши прем’єр-міністром, він, практично, нічим себе не показав у плані проведення економічних реформ, вляпався в неприємну історію з іноземними кредитами, внаслідок чого Україна змушена була достроково погасити борг і більше року не отримувала іноземних кредитів. Назвіть мені факти, де В.А. зробив кроки, які б свідчили про нього як про реформатора? Відміна бартеру в енергетиці? Так це зобов’язаний був зробити кожен, хто став би на його місце. Виплата пенсій? Так це результат відміни цього ж бартеру і введення обов’язкових відрахувань у Пенсійний фонд від продажу автомобілів, нерухомості, предметів розкоші. А хіба це крок політика, коли його (В.А.) доля як прем’єр-міністра схилялась на шальках терезів не на його користь? Чому Ющенко, знаючи, що його доля як керівника уряду вирішена, сам не подав у відставку, а дозволив знущатись і сміятись над собою? А де були Ви, шановні народні депутати-рухівці, і чому не підказали недосвідченому політикові, як себе потрібно було поводити в тій ситуації? Ми ще не знаємо про роль Ющенка в ситуації навколо банку «Україна», а ті виправдовування, які ми від нього чули, не гідні людини його рівня.

Що стосується блоку з участю ПРП. Якщо проаналізувати ситуацію навколо цього питання, то в мене склалося враження, що НРУ більше зацікавлений у створенні цього блоку, ніж сама ПРП. Виникає питання: яка із цих партій має більший авторитет у суспільстві, яка є впливовішою і чисельнішою? Якщо такою партією є НРУ, то чому в нас не бачать партнерів, не гуртуються навколо нас, а ми їх шукаємо?

Вважаю, що після того, як ПРП почала розвал наших партійних організацій і здобула в цьому певний успіх, ми повинні були поставити питання про доцільність збереження такого блоку і, працюючи на авторитет НРУ, активніше залучати до блоку УНР. Я завжди заявляв і зараз переконаний у тому, що блоку з ПРП у нас не вийде. Це не тому, що я, Сергій Конєв чи ще хтось не хоче того. Це неможливо, і насамперед тому, що ми дуже різні, а об’єднуючись, треба мати щось спільне: ідею, програму і т. ін. НРУ є партією зі своєю ідеологією, стержнем якої є українська національна ідея, ПРП ж із її ліберальною ідеологією ближче до НДП, Трудової України, Аграрної партії і т. ін. А от В.Ющенку ця, тобто ліберальна, ідеологія, як видно, ближча і рідніша, і якщо він тільки ще наважиться очолити блок цих партій (скоріше, якщо йому дозволять узагалі щось очолити), то там він і буде лідером.

Якщо формувати блок з НРУ–УНР–КУН, то чи може бути в цьому блоці НРУ(є)? Питання не просте, виходячи з того, що створення третього Руху завдало певної шкоди НРУ, хоч там наших людей (які відкололись від НРУ) практично немає. Виходячи з державних інтересів, я підтримав би такий блок. Інакше уявіть таку ситуацію: НРУ, УНР опиняються в блоці «Наша Україна», а Б.Бойко виступає у виборчому списку партій і блоків під назвою «Народний Рух України». Наші виборці, а це приблизно 8–10 процентів, будуть шукати нашу назву, а таких блоків, як «Наша Україна», «За нашу Україну», «Вперед, Україно» та ін. буде багато.

Не погоджуюсь із Сергієм Конєвим, що комуністи на майбутніх виборах наберуть не менше 30 процентів голосів. У зв’язку із ситуацією, яка склалася на селі (хороший урожай, активна робота апарату органів влади, тиск на керівників підрозділів і їх матеріальне заохочення — кредити, паливно-мастильні матеріали) вплив комуністів послабиться і в цілому їх чекає 13 – 17 процентів.

Ще раз повертаюсь до питання щодо блоку з ПРП. Тут треба виходити з того, хто кому більш потрібен: ми ПРП чи ПРП нам, тобто Народному Рухові. Звичайно, якщо думати про інтереси України, то розширення блоку дасть більше шансів національно–демократичним силам на виборах. Але, на жаль, більшість тих, хто в великій політиці, насамперед міркують про свої інтереси, тобто мріють потрапити до ВР. Тому буде велика «драчка» при розподілі місць у прохідній частині списку, ПРП, лідери, якої стоять ближче до В.Ющенка, будуть мати більше шансів потрапити в прохідну частину списку. Але якщо зважити те, що рухівських «генералів» усе-таки візьмуть до прохідної частини списку, то чи погодяться з цим голови обласних організацій? І чи будуть вони працювати на осіб, які просиділи в ВР по 2 – 3 строки? Та й рядові рухівці не будуть напружуватись, оскільки «авторитет» наших нардепів за результатами їх роботи у ВР, враховуючи те становище, в якому перебуває більшість населення України, дає всі підстави сумніватись у їх відданості справі побудови Української Держави.

Отже виходить, що блок з ПРП не влаштовує ні тих, хто претендує на місце в майбутньому складі ВР, ні тих, хто буде працювати на вибори на місцях.

Вихід бачу такий: блок з УНР, НРУ(є), КУН. Там усі, як кажуть, свої, і легше буде порозумітися. Якщо й доведеться чимось поступитись, то для партії з близькою ідеологією. Та й більше буде шансів домовитись при формуванні фракцій чи спільної фракції.

Не можна не погодитися з Богданом Бойком стосовно того, що ми повинні зберегти назву блоку «Народний Рух», зберегти партію, мати свою фракцію в майбутньому складі ВР. Якщо цього не зробити, то дійсно, народ нам такого ніколи не простить. Не простять нам те, що ми втратили Народний Рух України, за збереження якого віддав життя В.Чорновіл. Справдібо, як каже Б.Бойко, чи буде у виборчому бюлетені «Народний Рух», блок чи партія, це покаже час. Але ми не можемо заради авторитету Ющенка, спокусившись на його рейтинг, розміняти ідею Руху на якийсь десяток місць у ВР.

Скоро роздадуть ордени, звання, їх отримають і деякі наші рухівські «генерали». Що ж, значить заслужили. А ті, хто думає перш за все про Державу, хто ще не заразився ліберальними ідеями у виконанні Віктора Пензеника, почне все спочатку, як в 1980–1991 роках...