«Вечірній Київ» може вижити,

Минулої п’ятниці редакція газети «Вечірній Київ» повідомила читачам, що вимушена припинити випуск «Вечірки». У телефонному інтерв’ю для «Дня» головний редактор «ВК» Віталій Карпенко розказав:

— Формально у цій ситуації все чітко і ясно: живемо в ринкових умовах, і якщо немає грошей, немає паперу, треба припиняти роботу. Газета, якій пішов 95 рік, може припинити існування. Останнім часом наш тираж упав до 10 — 11 тисяч. У нас немає фінансування ні з держбюджету, ні від політичних партій, ні від комерційних структур. Якщо нам хтось і допомагав, то тільки за нашої умови, що газеті не виставлятиметься ніяких політичних вимог. Чи були якісь претензії до нас із боку влади за наші останні публікації з приводу виборів і референдуму? Ні, ніхто нічого нам офіційно не пред’являв. Не дошкуляли нас особливими перевірками ні податкова, ні інші інстанції. Хоч певна напруженість з боку влади і відчувалася, а суди після наших публікацій зараз розглядають десять позовів на «ВК» загальною сумою 5 мільйонів гривень — від Симоненка, Ткаченка, Бабича та інших, кого ми, як вони вважають, зачепили. Чи є пропозиції про допомогу в нинішній ситуації? Ну, скажімо так, вони вивчаються.

Для багатьох киян з «Вечіркою» пов’язані спогади про ті часи, коли наше суспільство з величезним ентузіазмом виходило з радянської летаргії. Тиражі у сотні тисяч у роки перебудови були реальним свідченням того, що «Вечірка» стала тоді одним із тих шлюзів, через які читачі пробивалися до об’єктивної, гострої, критичної інформації про життя країни колись і сьогодні. «Вечірка» була в ті роки рівноправним побратимом товстих журналів, московської «Литературки», останкінського «Погляду», нашого «Гарту». На її сторінках друкувалися журналісти і публіцисти, які потім стали найвідомішими особистостями в політиці і пресі: Дмитро Табачник, Сергій Тойма (Кичигін), Олександр Швець, багато інших.

Звичайно ж, нині «Вечірка» вже не та. Однак можливе зникнення з газетного ринку України одного з найстаріших видань — це ще одне свідчення неблагополуччя у нашому інформаційному просторі. Одночасно з недавньою появою нових видань — «Киевского телеграфа», «ВВ — 7 дней», «Итогов» — відходить у маргінальність непартійна преса, культурологічні видання, товсті журнали. Скажімо, щодо проблем з фінансуванням тієї ж газети «Сегодня» або проблем політично-фінансового характеру, які відразу ж на старті виникли у нового проекту «Итоги», то тут можна говорити про негативний досвід виживання приватної преси, заангажованої конкретними політичними і бізнесовими інтересами конкретних політико- промислових груп. І зовсім інший ракурс проблем у видань, які залишилися нам ще з радянських часів і не отримали нових господарів, не користуючись в той же час державними дотаціями (в тому числі і часом через свою «незручність» для виконавчих структур).

Що стосується «Вечірки» — то, як розказав нашому кореспонденту голова комітету інформації Київради Микола Томенко, Київрада хоче не допустити закриття «Вечірнього Києва». Зараз розглядаються два варіанти надання допомоги: підписання з газетою договору про співпрацю і фінансову допомогу, а також проробляється можливість того, щоб Київрада увійшла до складу її засновників. Питання розглядатиметься цього тижня. Причому разом із газетою Київрада отримає і її судові позови. За відомостями з іншого джерела у Київраді, платіжку з фінансовою допомогою «Вечірньому Києву» вже підписано і направлено до банку.

Звичайно ж, зміна засновників позначиться на позиції газети, що, втім, якщо нові хазяї все-таки орієнтуватимуться передусім на потребі киян, «Вечірці», може, й не зашкодить. З іншого боку, необхідно, очевидно, і Держкомітету з інформаційної політики вже робити конкретні кроки у зв’язку з нинішніми реаліями ринку ЗМІ в Україні. Відомий факт: у нас зараз практично немає газет, крім суто рекламних, які були б самоокупними. Відомо і те, що Україна відчуває величезний дефіцит якісної преси, яка навряд чи може зараз зібрати великі тиражі, однак вона просто необхідна для реалізації концептуальних, стратегічних завдань держави: інтелектуалізації суспільства, надання простору для обміну і конкуренції суспільно-значущих ідей тощо. Навряд чи така преса за нинішньої економічної і політичної нестабільності може знайти достатню кількість «замовників» серед людей, які володіють коштами. На жаль, поки що практика свідчить про бажання видавців мати, передусім, «ідеологічні палиці», які мають мало спільного з потребою читачів у максимально об’єктивній, «розумній» інформації і аналітиці.

Так що вже навіть перезріло питання про перегляд державної інформаційної політики у сфері підтримки і розвитку ЗМІ. Потрібен пошук нових критеріїв такої підтримки, шляхів реалізації — і конкретних справ. Точно так само назріла необхідність створення різних громадських фондів, які могли б підтримувати некомерційні незалежні видання. «День» готовий надати свої сторінки для дискусій на порушені теми. Одночасно у найближчих номерах ми маємо намір розказати про точку зору на проблеми розвитку газетного ринку ЗМІ представників різних структур державної і законодавчої влади.