Прагнення героїзму
Що виокремлює Теодозію Бриж із середовища львівських скульпторів її (й не тільки її) покоління? Вочевидь, небажання бути схожою на решту. Незалежно від ситуації, часто навіть всупереч їй, Теодозія Бриж простувала власною стежкою. Її завжди притягували образи давніх героїв: ще студенткою вона обрала темою дипломної роботи зовсім не популярну в умовах тодішньої радянської кон'юнктури тему «Князь Данило Галицький». Її захоплювала героїка, манила сила духу, яку вона й намагалася закарбувати в своїх роботах — княгині Ользі, князі Святославі, Юрії Дрогобичі.
За стилістичний взірець Теодозія Бриж обирала собі роботи геніального українського скульптора Олександра Архипенка, британця Генрі Мура та румуна Константина Бринкуша. Можливо, тому її творчі пошуки не припадали до смаків офіційних спілчанських рутинерів: більшість створеного Теодозією Бриж не вийшло поза стадію гіпсових відливів. Донині чекає втілення в матеріалі фантастична за відвагою польоту думки серія персонажів «Лісової пісні» Лесі Українки, тісняться в майстерні портрети діячів літературно-мистецького Львова — Володимира Лучука, Романа Лубківського, Миколи Петренка, Бориса Возницького, Федора Стригуна, Таї Литвиненко, Ігоря Кудіна. Часом вдавалося реалізувати (і то після тривалої й виснажливої боротьби з рутинерами) деякі з надгробних пам'ятників — співачці Соломії Крушельницькій, історику Івану Крип'якевичу, письменниці Ірині Вільде, художникам Леопольду Левицькому й Олексі Шатківському на Личаківському та поету Богдану-Ігорю Антоничу на Янівському цвинтарях у Львові.
Останнім часом художниця звернулася до старозавітних образів. Стоять у її майстерні скульптури пророків Ієремії та Ісайї як втілення безмежної сили віри у нашому зневіреному часі.
