«Принциповість» НАТО підриває довіру українців до Заходу

Авіаудари НАТО по Югославії, звичайно, вплинуть на ставлення українців до Альянсу. Серед комуністів і К0 спостерігається якесь дивне натхнення, пов’язане, очевидно, з можливістю відволіктись від «нудних» соціально-економічних проблем і виявити себе у «дорослій політиці».

Прихильникам же зближення з НАТО та Євросоюзом бомбардування Югославії також істотно ускладнять життя — тепер переконувати виборців у перевагах прозахідної орієнтації буде важче. Питання про національні інтереси України (а не Росії, Заходу, Белграда та ін.) у цій ситуації якось втрачається. І навряд чи може бути інакше, поки керівництво країни «сидить у приймальні» МВФ. Про реакцію громадської думка на події навколо Югославії — в коментарях експертів і повідомленнях кореспондентів «Дня» з регіонів.

Микола СЛЮСАРЕВСЬКИЙ, директор Інституту соціальної й політичної психології АПН: «Після аналогічних подій в Іраку реакція громадської думка в Україні на дії НАТО була однозначно негативною. Однак потім, коли ситуація навколо Іраку стабілізувалась, подальші опитування засвідчили, що оцінки громадської думка вирівнялися — прихильників і противників зближення з Альянсом знову стало приблизно порівну. Буквально за кілька місяців. Тому, якщо ситуація навколо Косово буде розвиватися за «іракським сценарієм», гадаю, істотних змін у ставленні населення до НАТО не відбудеться. А ось якщо вона вийде за рамки цього сценарію, то передбачити реакції масової свідомості, в якій співіснують часом протилежні установки, доволі складно».

Василь СТОЯКIН, політолог (Дніпропетровськ): «Дивує «логічність» і «послідовність» дій НАТО. Якщо серби влаштовують різанину в Косово — то це геноцид і порушення прав людини. Якщо те ж саме роблять росіяни в Чечні — то це «внутрішня справа Росії». Якщо те ж саме влаштовують турки з курдами — це «боротьба з тероризмом». Все це наводить на різні думки щодо НАТО не тільки противників співпраці з Альянсом. Безсумнівно, події навколо Югославії дуже негативно позначаться на рівні довіри українців до Заходу. Взагалі громадська думка в Україні досить нервово ставиться до подібних подій. Наприклад, в одному з опитувань дніпропетровців, проведеному службою «СОЦІО-МАРКЕТ», було зафіксовано, що затримка з ратифікацією «великого договору» Радою Федерації негативно позначилась на баченні городянами перспектив співпраці з РФ. Гадаю, таке саме буде й у цьому випадку відносно НАТО».

В одеських студентів, з якими випало зустрітися кореспондентові «Дня» Михайлові АКСАНЮКУ, різне ставлення до дій НАТО:

Надія СТРУГАЙ, сільгоспінститут: «Серби й албанці мають самі розв’язувати свої проблеми. І мене вони мало хвилюють. У нас досить власних проблем: студентам в Україні місяцями не виплачують стипендії, професорам — зарплатні. Нас позбавили нещодавно пільг на проїзд. Українські інтелектуали змушені виїжджати на заробітки в розвинуті країни Європи та Америки. Ось наша трагедія».

Артем СТОГНIЙ, держуніверситет: «Проблема Косово — внутрішня проблема Югославії. Однак народи Європи не можуть змиритися з методами, якими її вирішує тамтешній уряд на чолі Мілошевичем. А з другого боку, спостерігаємо «подвійні» стандарти і з боку європейських урядів і маємо підстави дивуватися: чому НАТО не бомбило Росію через «умиротворення Ічкерії»?

Бомбардування силами НАТО об’єктів на території Югославії вкрай негативно сприйнято жителями Дніпропетровська, повідомляє кореспондент «Дня» Вадим РИЖКОВ. В усьому, що відбулось, звинувачують не албанців Косово або керівництво Югославії, а Сполучені Штати, «що взяли на себе роль світового жандарма». Багато хто, особливо люди старшого покоління, дуже шкодують із приводу того, що країнам Заходу надто багато довіряли й пішли на роззброєння. Ці настрої розділяє й молодь. «Про події в Югославії, — говорить студент Медичної академії Андрій ДЄДОВ, — я почув рано вранці по радіо. Гадаю, що Україна повинна стати на сторону Югославії, хоч це й може ускладнити вiдносини з НАТО. Якщо вони бомбардують Югославію, то слідом можуть бомбардувати кого завгодно, в тому числі й нас. США начебто мали намір влаштовувати мир в усьому світі — щось цього не помітно».

«Україна повинна вимагати припинення бомбардування Югославії, — заявив студент однієї з академій Юрій ЧЕРЕПЕНКО. — Треба вести переговори з країнами Заходу, з президентом США Клінтоном, адже все це відбувається в центрі Європи, зовсім поруч із нами. Тут варто задуматись, чи треба було нам відмовлятися від ядерної зброї, знищувати балістичні ракети. Мало чого вони захочуть слідом за Югославією». «Фактичним початком третьої світової війни» назвав втручання НАТО «у внутрішні проблеми сербів та албанців» студент-соціолог із Дніпропетровського держуніверситету Станіслав МАЛЯКIН. «Це велика загроза для нас», — сказав він. — Не тільки Україна, але й усі інші країни повинні протидіяти застосуванню сили. Я не вірю в гуманістичний характер натовської акції, адже такими засобами мир на Балканах і в інших регіонах встановити не можна».

Кореспондент «Дня» Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ звернувся до представників хмельницької молоді з питанням про їхню думку щодо реакції лівих на події в Югославії.

Голова облорганізації Спілки української молоді в Україні Микола ЧАБАН: «Сумська молодь вважає, що кожна нація в світі може і повинна мати свою державу зі своєю культурою, звичаями, обрядовістю і вірою. Закиди лівих щодо ситуації в Югославії або неправочинних дій світової спільноти є такі, що не мають під собою грунту або вигадані. Кожна людина, яка відстежувала розвиток подій в Югославії, бачила те, що мирним шляхом вирішити це питання неможливо».

Андрій МЕЛЬНИЧЕНКО, заступник голови Хмельницького обласного комітету молодіжних організацій: «Уже бачимо, що від блоку НАТО можна очікувати чого завгодно — навіть поширення дій на територію України, яка позбулася свого ядерного потенціалу. З цих мотивів підтримую лівих. Якби я й мої однодумці були в Києві, то вийшли б окремою групою до посольства США в Україні, висловили б свій протест проти дій НАТО в Югославії».

Микола ЛЄСНIК, голова Хмельницької обласної і міської організації «Молодого Руху»: «Ліві сьогодні будь-якими шляхами намагаються піднести свій імідж у народі. Вони забули, що на їхній совісті, як спадкоємців окупаційного режиму в Україні, мільйони жертв. Події в Югославії дають підстави, аби ще раз зрозуміти: жоден окупант не може бути непокараний. Демонстрація лівих біля посольства США в Україні — показуха й не більше».

Кореспондент «Дня» Віктор МЕЛЬНИК поцікавився думкою молодих вінничан з приводу югославських подій.

Сергiй ШУМ, 23 роки, приватний пiдприємець: «Взагалi цiкаво глянути, як веде вiйни Америка — весь час на iнших континентах, а вдома її люди спокiйно живуть, не воюють. Якби Америка вiдчула на собi, що таке вiйна, то поводилась би по-iншому. Українi в югославськi справи не варто втручатися. Чому? Тому що я не хочу йти в армiю. Звичайно, я проти воєнного стану. Що стосується вiдмови вiд ядерного статусу, то менi з самого початку це не подобалось. Нормальнi країни мають ядернi бомби, то хай би i в нас були. З ними все ж таки солiднiше».

Леся КОЛОМIЄЦЬ, 21 рiк, студентка Вiнницького державного педагогiчного унiверситету: «Будь-яке вирiшення проблем вiйськовими методами — це негуманно i не по-людськи. НАТО не має права так вирiшувати етнiчнi проблеми. Я розумiю, що країни комунiстичного блоку пiдтримують одна одну, але чому Україна має наражати себе на небезпеку? Нашi «червонi» у своїх заявах iдуть вслiд за Жириновським, але я думаю, що такi «союзницькi» дiї Українi нiчого не дадуть. Позицiю лiвих я не пiдтримую».

Ігор ГОЛЮК, 17 рокiв, лiцеїст Київського вiйськового лiцею iменi Івана Богуна: «Я думаю, що Україна повинна дотримуватись нейтралiтету. Якщо Росiя збирається вступитися за Югославiю, то це її справа. Україна повинна вiдстоювати свої нацiональнi iнтереси, а ця вiйна не стосується нас. Взагалi нiяка iнша держава не повинна втручатися в чужi проблеми, а Америка вчинила агресивно й несправедливо. Це може виявитись початком третьої свiтової вiйни, а не просто якимось конфлiктом».

А в чому, на вашу думку, має полягати позиція України в конфлікті «НАТО—Югославія», найбільш відповідна нашим національним інтересам? Підтримати НАТО? Надати допомогу Югославії? Взагалі не втручатися?

В якому випадку гарантії безпеки України будуть надійнішими — у разі зближення з НАТО або з Росією? А може, справа не в НАТО і не в Росії?

Свої думки з цих питань ви можете надсилати за адресою: 254212, Київ-212, вул. Тимошенка, 2л, редакція газети «День» або по електронній пошті (e-mail): socium@day.kiev.ua.