Президент образився на Європу
Леонід Кучма нарікає, що існує «замкнуте коло — якщо ти не є асоційованим членом ЄС, ти не можеш бути членом CEFTA, а якщо ти не є членом CEFTA, з тобою не почнуть розмову про зону вільної торгівлі з ЄС».
З CEFTA все просто — вільна торгівля завжди розумілася урядом як пільги для своїх товарів і перешкоди для чужих, тому про участь у CEFTA з нинішніми акцизами, ліцензіями, квотами тощо на імпорт говорити просто смішно. Набагато цікавіше отримати відповідь на запитання: що завадило Україні пройти шлях від РЕВ до ЄС, який (хто більшою, хто меншою мірою) пройшли держави регіону. Всі знають, наприклад, що для вступу в ЄС у будь-якій якості треба відповідати певним політичним і економічним стандартам. Стандарти досягаються роботою уряду (навіть президент Угорщини не витримав і відверто заявив, що вступ у ЄС і CEFTA передбачає «необхідність проведення відповідних реформ в Україні»).
Відповіддю на це питання може бути й захоплююча боротьба Леоніда Кучми з політичними суперниками на майбутніх президентських виборах у країні (до реформ просто руки не доходять) і метання у зовнішній політиці України, які, очевидно, відбивають відсутність єдиної думки про пріоритети в оточенні Президента.
Відзначимо ще одну деталь — скарги Президента України на ЄС, які висловлювалися на офіційному міжнародному рівні, виглядають, м'яко кажучи, не зовсім доречно. Тим більше, що під час зустрічі у Відні, де, наприклад, російський прем'єр, країна якого перебуває не в найкращому становищі, поводився з гідністю і демонстрував готовність працювати для входження до європейських структур. Навряд чи «образа» Президента на ЄС додала нашій країні авторитету.
І останнє. Коли Леонід Кучма був прем'єром, у проведенні економічних реформ йому заважав український парламент. Коли п. Кучма став Президентом, коло винних значно розширилося: глава НБУ Віктор Ющенко винен у відсутності структурних реформ, Росія — у нашій економічній кризі, і, нарешті, ЄС — у тому, що нас туди не пускають.
Хто ще досі не винен у наших невдачах? Організація Африканської Єдності, Спілка фермерів Австралії, Клуб шанувальників Марка Твена... от, мабуть, і все. Згадав, ще господь Бог!
Але я б на їхньому місці не тішився. Кола розходяться по воді все далі й далі...
№207 29.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
Леонід Кучма нарікає, що існує «замкнуте коло — якщо ти не є асоційованим членом ЄС, ти не можеш бути членом CEFTA, а якщо ти не є членом CEFTA, з тобою не почнуть розмову про зону вільної торгівлі з ЄС».
З CEFTA все просто — вільна торгівля завжди розумілася урядом як пільги для своїх товарів і перешкоди для чужих, тому про участь у CEFTA з нинішніми акцизами, ліцензіями, квотами тощо на імпорт говорити просто смішно. Набагато цікавіше отримати відповідь на запитання: що завадило Україні пройти шлях від РЕВ до ЄС, який (хто більшою, хто меншою мірою) пройшли держави регіону. Всі знають, наприклад, що для вступу в ЄС у будь-якій якості треба відповідати певним політичним і економічним стандартам. Стандарти досягаються роботою уряду (навіть президент Угорщини не витримав і відверто заявив, що вступ у ЄС і CEFTA передбачає «необхідність проведення відповідних реформ в Україні»).
Відповіддю на це питання може бути й захоплююча боротьба Леоніда Кучми з політичними суперниками на майбутніх президентських виборах у країні (до реформ просто руки не доходять) і метання у зовнішній політиці України, які, очевидно, відбивають відсутність єдиної думки про пріоритети в оточенні Президента.
Відзначимо ще одну деталь — скарги Президента України на ЄС, які висловлювалися на офіційному міжнародному рівні, виглядають, м'яко кажучи, не зовсім доречно. Тим більше, що під час зустрічі у Відні, де, наприклад, російський прем'єр, країна якого перебуває не в найкращому становищі, поводився з гідністю і демонстрував готовність працювати для входження до європейських структур. Навряд чи «образа» Президента на ЄС додала нашій країні авторитету.
І останнє. Коли Леонід Кучма був прем'єром, у проведенні економічних реформ йому заважав український парламент. Коли п. Кучма став Президентом, коло винних значно розширилося: глава НБУ Віктор Ющенко винен у відсутності структурних реформ, Росія — у нашій економічній кризі, і, нарешті, ЄС — у тому, що нас туди не пускають.
Хто ще досі не винен у наших невдачах? Організація Африканської Єдності, Спілка фермерів Австралії, Клуб шанувальників Марка Твена... от, мабуть, і все. Згадав, ще господь Бог!
Але я б на їхньому місці не тішився. Кола розходяться по воді все далі й далі...
№207 29.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
