Що потрібно врахувати Києву на переговорах iз Брюсселем?
Тема європейської інтеграції постійно присутня на сторінках «Дня». Її можна побачити в цільових публікаціях — про важливі угоди, хроніку відносин України та Європейського Союзу, про візити, переговори тощо. Крім того, ця тема в тій чи іншій формі відбивається в усій інформації про важливі рішення ЄС на економічному, політичному, гуманітарному полі, що стосуються громадян України. По-перше, тому, що ЄС — наш сусід, і ще тому, що це головний торговельний партнер і головний напрям для наших туристів та, на жаль, заробітчан, і ще через багато-багато причин. Словом, європейська інтеграція як надважливе історичне явище і Європейський Союз як її ініціатор та суб’єкт — у фокусі «Дня». Про це на наших шпальтах пишуть знані журналісти, відомі політики (ось хоча б колонка віце-президента Європарламенту Марека Сівеця) і впливові економісти.
Чого іноді не вистачає — то це думки пересічного українця про ЄС та про інтеграцію України. Того українця, який побував в країнах Євросоюзу кiлька днів чи тижнів, який там живе і працює, який має досвід ділового співробітництва з Брюсселем. Думки про позитиви і про негативи, про труднощі та про те, як їх вирішувати.
Сьогодні ми вміщуємо точку зору громадянина України, який ось уже кiлька років живе в одній з країн «Старої Європі». Власне, йому слово.
«Людина сама собі вибирає хобі. Моє хобі — Євросоюз. Це така тварина, яку надзвичайно цікаво спостерігати: спершу лялечка, потім хробачок, а зараз уже блискуче й зубате створіння. Як середнього бізнесмена мене особливо цікавить політика ЄС у сфері торгівлі. Зубате створiння агресивно продає і ставить високі бар’єри для охочих увійти на його ґанок. Це стосується всіх третіх країн, України в тому числі. Важко сюди пробитися, насамперед через низьку якість наших товарів, окрім сировини. Але ще тому важко, що український бізнес не відчуває високих вимог на традиційних «радянських ринках» — у Росії, Казахстані або в Африці чи в Китаї. Тому, зокрема, торговельний баланс Україна—ЄС постійно погіршується для нас.
Як радісно повідомили в українських масс-медіа, 23 квітня в Брюсселі почнеться переговорний процес щодо укладення Україною Угоди про поглиблену зону вільної торгівлі (ЗВТ) з ЄС. Точніше, це частина загальної «нової» угоди. Маю кілька думок на цю тему, які, можливо, наші представники мають врахувати.
Перше — це наскільки переговори мають бути предметом уваги громадськості. Пошлюсь на приклад. Зараз в Брюсселі тривають переговори про ЗВТ з Південною Кореєю. Я поцікавився, чи щось пише про це корейська преса і що думають їхні громадяни. Корейський журналіст сказав, що пишуть тільки в економічних виданнях і що громадяни на те й обирали урядовців, щоб їм довіряти. Не виключаю, що наші партійні діячі захочуть собі у Верховній Раді зробити рекламу на «захисті національного виробника», почнуть торочити про ЗВТ з ЄС і доведуть, як завжди, ситуацію до абсурду та до блокування трибуни. Давайте цього не допустимо. Хай визначені фахівці працюють спокійно, хай домовляються без відчуття, що їх за кожну кому можуть позбавити посади. Бо буде так, як зі Світовою організацією торгівлі: замість трьох-п’яти років вступали 15, втратили на цьому мільярди, та й виробника не дуже захистили.
Друге — яка роль бізнесу. Я вважаю, що вона має бути основною. В європейських країнах — зокрема в Німеччині, Голландії, Бельгії, які я знаю краще, головною зв’язковою ланкою між урядом і бізнесом є бізнес-асоціації. Вони є вже і в Україні, але їхня роль інакша. Як правило, українські асоціації перебувають під тиском бюрократів (міністри минулого уряду просто ними намагалися керувати!) і тому не звикли в демократичному внутрішньому спілкуванні виробляти позицію в інтересах галузі, а не відомства чи керівництва асоціації. Дуже важливо, щоб ці бізнес-асоціації постійно підказували урядовцям, які зараз Україна має пріоритети. Загалом урядовці мають їх слухати, а не читати їм лекції. В загальних інтересах України, щоб ці бізнес-групи були міцними і охоплювали широке коло людей. Тоді з ними рахуватимуться і в Брюсселі.
Третє — це організація процесу. Чому делегація така велика? Тут стало відомо, що в ній десятки осіб. Зрозуміло, що для вироблення угоди про зону вільної торгівлі потрібні десятки фахівців, але хіба вони всі мають входити в делегацію? Оскільки делегацію визначають указом Президента чи постановою уряду, то для заміни хоча б однієї людини доведеться мало не щотижня перевидавати указ. Делегація — це керівник та три-п’ять осіб, і цього цілком досить. А всі решта — це експерти, яких визначає голова делегації, і він же їх змінює. Тоді і відповідальності більше, і порядку.
Четверте, і останнє. Про освіту. Загалом людям невідомо, що таке поглиблена зона вільної торгівлі. Вони вважають, що це означає свободу торгівлі в цілому. Але ж це не так. Усередині самого Євросоюзу торгівля дійсно вільна, вона обмежується тільки правилами та безпекою. А у випадку з Україною будуть взаємні обмеження. На мою думку, про це слід більше писати, в тому числі і в газеті «День». Зокрема, треба пояснювати, чому будуть обмеження і в якій сфері. Наприклад, відкри вають для України ринок сиру, але вимагають, щоб сир відповідав стандартам. Ці стандарти суворі. Навіть з Росією, де вимоги не такі суворі, були проблеми для українського сиру. Можуть заперечити, що якби не політика, ці стандарти взагалі б не застосовували. Хай так, але також вірно, що наші виробники сиру, і не тільки сиру, до стандартів ставляться без уваги.
А крім того, ці стандарти важко зрозуміти без спеціальної підготовки, а тим більше виконати. Якщо ми зараз про це виробникам скажемо, то вони через свої асоціації зможуть швидше і дешевше отримати належну інформацію та підготуватись, бо давно хочуть вийти на ринок продуктів харчування ЄС. Цим теж мала б займатися делегація.
Тобто делегація не лише веде переговори, але й консультується із бізнес- середовищем та навчає суспільство.
У підсумку ж слід сказати, що вільніша торгівля з ЄС — це те, чого ми, власне, дуже потребуємо для нашої економіки і для країни в цілому. Тоді люди не виїжджатимуть на заробітки покоївками чи вантажниками, бо вони вдома, де їхні сім’ї, зможуть добре заробляти на виготовленні продукції, яка продаватиметься за євро в країнах ЄС.
Редакція запрошує всіх бажаючих приєднатися до нашої рубрики «Українці в ЄС».
