Законодавча атака на кіберпростір

Віце-прем’єр Російської Федерації Дмитро РОГОЗІН розцінює соціальні мережі як елемент ведення кібервійни. Виступаючи днями в Москві з лекцією в рамках проекту «Громадський університет» він заявив, що саме через соціальні мережі «йде найпотужніша маніпуляція громадською думкою». «Усілякі «лайки» та інші кнопки, які ви там натискаєте, аналізуються й систематизуються», — зазначив Рогозін. За його словами, в Інтернеті свідомо шукають групи користувачів, яким потім системно надсилають повідомлення з різноманітною критикою, що «підриває авторитет влади та цінності держави».

Схоже, побоюючись кібервійн проти України, депутати нашого парламенту вирішили й собі врегулювати вітчизняний інтернет-простір. Зокрема дехто з нардепів планує на законодавчому рівні запобігти тому, щоб в мережі пропагувалися війна, насильство, жорстокість, розпалювалася міжнаціональна ворожнеча, чи — тим більше — розголошувалася державна таємниця.

Так, народний депутата від Партії регіонів Володимир Олійник 4 червня зареєстрував у парламенті законопроект, яким хоче змінити деякі положення Закону України «Про захист суспільної моралі» (щодо захисту інформаційного простору). Цей документ відразу викликав хвилю обурення в ЗМІ, адже, по суті, в разі набуття чинності зобов’язував би провайдерів упродовж доби закривати сайти з «протизаконним контентом» після винесення відповідного рішення суду за зверненням СБУ чи МВС. Експерти «Дня» переконані, що документ Олійника не стане законом. Максимум — він відволіче увагу суспільства від просування інших законодавчих ініціатив або виконає роль піар-ходу для провладної партії, яка невдовзі сама ж публічно відмовиться від цієї ідеї (детальніше про це читайте в матеріалі «Піар на «двійку», «День» №99 від 11     червня ц.р.). Як і прогнозували експерти, Володимир Олійник заявив, що відкличе на доопрацювання свій законопроект про захист інформаційного простору.

Разом із тим, ні ЗМІ, ні депутати-опозиціонери майже не помітили іншого — не менш важливого         — законопроекту пана Олійника «Про кібернетичну небезпеку України», зареєстрованого того ж дня. У документі, зокрема, парламентарій пропонує юридично розширити спектр правових дій для українських правозахисників з метою вживання ними «необхідних заходів щодо попередження, своєчасного виявлення, запобігання та розкриття кіберзлочинів». Такими злочинами депутат вважає «спробу втручання у внутрішні справи держави з використанням соціальних мереж», «поширення у національному сегменті кіберпростору культу насильства, жорстокості, порнографії». А також «освоєння іноземними спеціальними службами методів розвідувально-підривної діяльності у кіберпросторі» та «методів маніпулювання суспільною свідомістю за допомогою кіберпростору». Інакше кажучи, законодавча ініціатива спрямована на те, щоб дозволити правоохоронцям активніше працювати з Інтернетом, зокрема соціальними мережами.

Аналізуючи документ, експерти погоджуються, що врегульовувати й захищати кіберпростір країни потрібно. І це робить більшість європейських країн, спецслужби яких, зокрема, моніторять висловлювання та заклики окремих активістів у соціальних мережах. Утім, за словами медіа-юриста Романа Головенка, в українських реаліях законопроект Олійника нестиме небезпеку, адже, скоріше за все, захищатиме від кібервійн не державу, а «окремих депутатів чи урядовців».

— Гадаю, українські спецслужби й сьогодні успішно моніторять Інтернет, зокрема соціальні мережі. Законопроект Олійника просто дасть їм більше юридичних підстав це робити. Тому він може негативно вплинути на стан українського сегменту Інтернету, — прокоментував «Дню» медіа-юрист Інституту масової інформації Роман ГОЛОВЕНКО. — Чому? Бо деякі правоохоронці на свій розсуд трактуватимуть окремі висловлювання, вважатимуть їх загрозливими чи не загрозливими. Зокрема цілком імовірно, що інформацію, «загрозливу» для провладної партії чи певних урядовців, визначатимуть як небезпечну для всієї держави. І, відповідно, діятимуть проти її авторів. Питання кібербезпеки наразі актуальне також в Європі. Але тамтешні правоохоронні системи за допомогою мереж лише збирають інформацію, а не блокують веб-сайти. Вони йдуть більш цивілізованим шляхом: з авторами виявлених в соціальних мережах радикальних закликів працюють поза он-лайном.

За словами експерта, в Україні нині небезпечно вводити контроль за будь-якою інформацією — починаючи від контенту і закінчуючи введенням іменних квитків на залізницю. «Варто пригадати як перед акцією 18 травня, коли активісти з різних регіонів їхали до Києва, їх знімали просто з потягів... — продовжує експерт. — Щодо маніпулювання суспільною свідомістю через соціальні мережі. Якщо є загроза закордонного впливу, її необхідно зупиняти не лише в кіберпросторі. Не потрібно бути медіа-експертом чи психологом, щоб помітити, як сьогодні маніпулюють суспільною свідомістю на українському телебаченні. Зокрема — іноземні держави. Але на це практично ніхто не звертає уваги. Звісно, сьогодні в «павутині» багато неважливої та заангажованої інформації, суб’єктивних думок тощо, але загалом більша частина користувачів мережі розуміють природу цих речей. Реальну загрозу маніпулювання суспільною думкою становить не Інтернет, а телебачення.