«Дощі скінчаться. За ними настануть сонячні дні», — обіцяють жителі Сумщини
Днями в Сумах з’явилися бігборди, де на білому тлі великими чорними літерами написано: «Суми — місто бидла». Тут є і великий знак запитання, але він занадто бляклий, щоб бути переконливим... В управлінні архітектури і земельних відносин Сумської міської ради повідомили: це соціальна реклама, розміщена однією з сумських молодіжних організацій. Її представники, мовляв, пообіцяли невдовзі пояснити свою ідею, провести прес-конференцію для ЗМІ, щоб донести задум до широких верств населення. А поки що кожен, хто бачить напис, має можливість інтерпретувати його по-своєму: як ствердження чи як запитання, на яке треба відповісти. У соцмережах і на форумах уже активно обговорюють соціальну рекламу доволі провокативного змісту. Хтось обурюється, хтось зловтішно погоджується — звісно, відмежовуючи себе від «бидла». А тим часом осінь, дощ і звичні буденні проблеми: як оплатити рахунки за комунальні послуги, за що зібрати дитину в школу. Вечорами вмикаєш телевізор з надією почути щось більш оптимістичне та втішне і, слухаючи новини... таки згадуєш про той бігборд. Але уже в ширшому сенсі, ніж масштаб одного міста.
В’ячеслав КОМАРОВ, завідувач лабораторії Шосткинської філії Сумського державного університету:
— 3 вересня мешканці Шостки святкували День міста. Традиційно цього дня усі вихідні. Як і за радянських часів, працівники підприємств шикуються в колони й урочисто проходять центральною вулицею. Можливо, таким чином влада намагається відродити в душах громадян «ностальгійні» почуття і згадки про життя у «великому й нерушимому» СРСР? Опісля урочистостей народ зазвичай розходиться по барах, а якщо дозволяє погода — вибирається на природу. Але все це якось банально, і попри свято стає трохи сумно: ситуація у країні дедалі песимістичніша як в економіці, так і у сфері морально-етичних відносин. Одна розрада — улюблена родина, син. Та ще для душі — музика, література...
Олександр ІВАНІЙ, безробітний:
— Не думав я, що, пропрацювавши двадцять років на одному з провідних підприємств Сум, доведеться мало не бомжувати... Понад двадцять років розвозив гарячу сталь на «Центролиті». Останні три роки не отримував зарплати, нам її затримували. А цього літа завод взагалі закрили... Люди залишилися без заробленого. Мені роботодавці заборгували понад 20 тисяч гривень, але невідомо, коли і чи отримаю я їх взагалі. Став на облік у центрі зайнятості, але з роботою не щастить, а допомоги по безробіттю вчасно не виплачують. Кажуть, через затримки в казначействі. Ось і доводиться збирати пляшки, щоб хоч на шматок хліба здобути копійку. Почув по радіо рекламу: «Сплати податки, подбай про державу». Така злість узяла: хіба я, стільки пропрацювавши, не дбав про державу? Чому ж із її боку до мене таке ставлення, як до бидла?
Олексій ЗАХАРЧЕНКО, заступник голови громадської організації «Сумський прес-клуб»:
— Літо закінчилося. Це завжди сумно. Проте цього року мені вдалося реалізувати більшість планів на літній відпочинок — тому враження приємні. Згадуючи цьогорічні походи і поїздки, не можу втримати задоволеної посмішки. А значить, провів літо правильно. Погано те, що робити це вдається не завдяки, а всупереч. І в першу чергу — наперекір фінансовим проблемам. Загалом лякає, що дедалі більше доводиться турбуватися про гроші. «Як не перейматися кожного місяця виплатою кредитів?», «Де взяти гроші на ремонт офісу?» — ці та інші подібні запитання стають основними темами для роздумів. Питання «Як заробити на квартиру?» — вже навіть не розглядається, відкладено у глибоку шухляду, боюся, що назавжди. До того ж, останні тенденції в державі оптимізму не додають. Якщо батькам почнуть затримувати пенсію — доведеться їх підтримувати. Навіть не уявляю, за рахунок чого. Радує лише те, що мої заробітки не залежать від бюджетної сфери.
Ніна КРЕЧЕТОВА, дачниця:
— Картопля нинішнього року не радує: не дуже вродила. У когось є, а в когось урожай зовсім нікудишній. Переважно, картопля або дрібна, або її мало під кущем. Та й дощі пішли — частина обов’язково перегниє. Але ж треба за щось жити, от і продаю на ринку ту, що крупніша. Дрібнішу залишимо для себе: її не хочуть купувати, та й за меншу ціну доводиться продавати. Хай і невеликий від дачі прибуток, а все ж таки якийсь додаток до пенсії: треба ж і внукам допомагати...
Юлія ЧЕМЕРИС, начальник відділу позанавчальної роботи Сумського державного педагогічного університету ім. А. Макаренка:
— Постійні повідомлення у ЗМІ про економічну кризу, локальні конфлікти, загострення міжнародних відносин між країнами мене, як матір, не можуть не тривожити... Я бачу, що людство не застраховане від виникнення третьої світової війни, і це мене лякає. Бо якщо її буде розв’язано, то вона стане останньою для світу. Розроблено вже настільки досконалу зброю, що ще однієї світової війни земля просто не витримає. Турбує, як і переважну більшість наших громадян, питання: де взяти кошти, щоб задовольнити потреби родини. Слава Богу, що є хліб, вода і дах над головою...
Микола ЧЕРНОТИЦЬКИЙ, експерт ГО «Бюро аналізу політики»:
— З поганого: настала осінь, і розпочались дощі. США вирішили атакувати Сирію. Війна — це завжди погано. Тим часом українські можновладці продовжують розповідати про «покращання», вважаючи всіх громадян за ідіотів. Гірше те, ще деякі в це вірять. Хороше: дощі скінчаться. За ними настануть сонячні дні. Ми нарешті підпишемо Асоціацію з Євросоюзом. Все зміниться на краще, але ми маємо докласти до цього максимум зусиль.
