Поствільнюська реальність

Зрозуміло, що події в Україні перебувають в центрі уваги світових мас-медіа, політиків та експертів. Важливо інше — тепер на Майдан і на Заході, й у Росії дивляться майже однаково. Бо обидві сторони розуміють, що тут вирішується цивілізаційний вибір України та формується політична карта Європи. Що цікаво, події в Києві є результатом Вільнюського саміту Східного партнерства, який проходив у столиці Литви 28—29 листопада. Так вважає чимало експертів, які брали участь у семінарі «Східне партнерство після саміту у Вільнюсі       — виклики і перспективи», який відбувся учора у Вільнюсі. Зокрема, директор Центру східних досліджень Олаф Осіца (Польща) зазначив, після Вільнюса стало зрозуміло, що не можна більше сидіти на паркані, а треба обирати одну сторону. «Східне партнерство підірвало статус-кво і створило велику проблему для Януковича, який намагався досягти якоїсь угоди з Росією і наштовхнувся на опір українців, а це не планувалося на саміті у Вільнюсі», — підкреслив польський експерт. За його словами, стосовно результатів саміту ЄС вперше не був розділений, а навпаки — об’єднаний у питаннях Східного партнерства та ролі Росії, яка змусила Вірменію відмовитися від парафування підготовленої Угоди про асоціацію, а Україну — зупинити процес підписання парафованої угоди.

Пан Осіца вважає, що масові акції в Україні, метою яких цього разу були не протести проти фальсифікації на виборах, а вимагання реформ і прагнення стати частиною Європи; є чітким сигналом, що з українців досить політики нинішнього уряду. Відтак, наголосив він, ЄС має шанс продовжити Східне партнерство, бо навіть країни, яких не турбувало Східне партнерство, зрозуміли, які ставки у цій грі і наскільки зараз є важливим геополітичний момент.

На думку польського експерта, після Вільнюського саміту стало зрозуміло, що Східне партнерство має геополітичний вимір. «Ми не говорили про геополітику, але реакція зі сторони показала й визначила цю ініціативу як геополітичну, хоча сама ідея Східного партнерства полягала в усуненні протиріч та напруження. Росію більше турбує те, що одного дня Україна може стати кращим місцем для інвестицій, ніж Росія», — зазначив Осіца. І справді, якби це зрозуміло більше людей, зокрема тих, хто агітує за Митний союз і примирення з Росією, тим швидше Україна вибралась би з болота. Адже жодна країна, яка вступила до Митного союзу, не має чим похвалитися.

Директор Центру політичних досліджень Давід Шахназарян (Вірменія) звернув увагу на те, що рішення в Митному союзі визначаються над національним органом, який вирішуватиме замість Вірменії, в тому числі й зовнішньополітичні питання. Від 3 вересня, коли президент дав згоду на приєднання країни до МС,  розпочався процес, унаслідок якого Вірменія стає частиною Російської імперії.

Після 23 років незалежності Вірменія втрачає свій суверенітет і, на жаль, в ЄС не зрозуміли, що не можна було в однаковій мірі підтримувати стосунки зі Східним партнерством і Росією. На думку вірменського експерта, Брюссель має більше працювати з громадянським суспільством, пропагуючи цінності та права людини, інакше ситуація стане гіршою, ніж у Росії.

Пан Шахназарян також вважає події в Україні визначальними для майбутнього його країни. «На Майдані борються не лише за майбутнє своєї країни, майбутнє Центральної та Східної Європи загалом, але й за майбутнє моєї країни», — наголосив він.

Тим часом Деніс Ченуша, який представляв на цьому семінарі Експерт-Груп (Молдова) зазначив, що Україна — важлива країна Східного партнерства, а Грузія є важливою на Кавказі і ЄС потрібно робити акцент саме на цих двох країнах, які змінять політичну карту Європи.

Молдавський експерт зізнався, що викликом для Молдови буде 2014 рік, коли відбудеться парламентські вибори, і дехто вже пророкує перемогу на них комуністів, які можуть змінити курс. Ченуша вважає, що зарано бити тривогу з цього приводу, бо по-перше, не відомо чи вони здобудуть більшість у парламенті, а з іншого боку, як їм доведеться пояснювати, чому вони відмовляються від курсу на інтеграцію в ЄС, який було ними закладено у 2005 році.

Його молдавський колега, експерт з аналітичного центру IDIS VIITORUL  Віорел Чівріга зробив дуже цікаве зауваження: Україна є великою і важливою країною, але якщо в ній не відбуваються реформи, а тільки здійснюється їхня імітація, то тепер залишається сподіватися, що Майдан буде успішним, інакше неминуча зміна курсу країни. Він також наголосив, що ЄС потрібно більше пропагувати проекти, які було реалізовано в Молдові, і в цьому плані не програвати інформаційної війни Росії. Чівріга нагадав, що 7 квітня 2009 року Молдова мала свій «майдан», коли громадянське суспільство відстояло європейський курс.

Директор департаменту з питань зовнішньої політики Центру стратегічних досліджень Ровшан Ібрагімов (Азербайджан) звернув увагу на те, що ЄС практично не робить нічого, коли країна стикається з труднощами під час реалізації реформ, як це було у випадку Грузії. Відтак азербайджанський експерт вважає, що Східне партнерство має стати етапом на шляху до членства в ЄС.

Якщо Азербайджан зробив, за словами Ібрагімова, ставку на прагматизм у відносинах із ЄС, то для Грузії ЄС і НАТО — це цивілізаційний, остаточний вибір. «Ми вже пройшли точку неповернення і будемо рухатися по шляху євроінтеграції, хоча й не маємо перспективи членства в ЄС. Але сподіваємось, що втома Євросоюзу закінчиться раніше чи пізніше», — сказав Таріель Сіхаралідзе з Державного університету Іллії (Грузія).

Складається враження, що в ЄС під впливом останніх подій також відбувається переосмислення ролі Східного партнерства і надання перспективи членства як важливого стимулу для реформ. Такий висновок можна зробити з виступу експерта Центру східноєвропейських досліджень Лаурінаса Касчюнаса (Литва) який сказав, що в ЄС зрозуміли, що Східне партнерство не єдиний гравець у полі і тут існує альтернативний простір, який може ускладнити інтеграцію, відтак перспектива членства повинна стати могутнім стимулом. «Ми бачимо цивілізаційні дебати на Майдані. А що може запропонувати ЄС українцям: відкриті двері та 1 тис. сторінок технічного тексту про тарифи і стандарти, запровадження яких дорого коштує. Якщо революція буде успішною, чому б ЄС не запропонувати перспективу членства, яка могла б змінити траєкторію політичного життя? Асоціація має стати кроком до інтеграції та вступу, без цього — буде зачароване коло. Тому, щоб реанімувати Східне партнерство. потрібно запропонувати перспективу членства і чітку умову», — наголосив литовський експерт. Залишається сподіватися, що висновки експертів будуть враховані Брюсселем, і до наступного саміту Східного партнерства у Ризі в 2015 році Євросоюзу та його східним партнерам справді можна буде похвалитися успіхами. І, звісно, тут має зіграти роль громадянське суспільство. В Україні воно пробудилось, тепер на черзі Вірменія, Білорусь та Росія.