«Від імені сходу говорять не ті люди»

Зараз новини в ЗМІ з Луганської і Донецької областей майже обмежуються повідомленнями про діяльність терористів і досягнення української армії. Проте в цьому регіоні неоголошена війна не зупинила звичний спосіб життя, а лише змінила його. Аби дізнатися і ретранслювати далі, а що ж думають з приводу ситуації, яка склалася в країні, луганчани, які багато років мешкають на цій землі, редактор сайту CityNews Яна ОСАДЧА запустила відеопроект «Почути Луганськ». «Почути Луганськ — означає почути трудівників і творців, які хочуть жити удома, у своїй Україні. Україна повинна почути голос справжніх луганчан», — йдеться в описі проекту.

Як повідомила «День» редактор і куратор ініціативи, респондентів добирають через соцмережі або ж люди самі виявляють бажання, телефонують, пишуть, що хочуть висловити свою позицію. Багато респондентів приводять і своїх друзів для відеопроекту. Перше відео з циклу «Почуйте Луганськ» з’явилося в середині травня. Зараз на сайті CityNews можна переглянути близько двадцяти відеороликів. Записувалися луганчани різні — від студентів, пенсіонерів, працівників сфери послуг, діячів культури до політологів, соціологів і депутатів.

«Ми почали розробляти проект «Почути Луганськ», коли розпочалися захоплення адміністративних будівель, коли в місті з’явилися люди зі зброєю і тривала підготовка до «референдуму», — розповідає «Дню» Яна Осадча. — Це було зроблено для того, щоб і самим розібратися, що насправді потрібно луганчанам, і щоб зрозуміти, чи справді наші земляки хочуть, щоб від їхнього імені говорили люди, які зараз називають себе виразниками їхніх інтересів. Звісно, важко змириться, що Луганськ, який був у складі України 23 роки, в якому дружно жили люди різних національностей, узяв і раптом захотів воювати. Я вважаю, що навіть ті люди, які голосували на «референдумі», — не хотіли ні війни, ні відокремлення від України, а просто таким чином висловлювали свій протест — когось влада не влаштовувала, когось рівень життя, хтось, може, і справді хоче жити в Росії. Тепер багато хто зрозумів, що Росія сюди не зайде, як до Криму, та їй це й не потрібно, і ось задумалися, а що ж тепер робити — і з Україною ми вчинили... дивно, і Росії ми не потрібні. І ми вирішили, що краще, ніж діалог, за такої ситуації нічого не придумаєш. Люди розмовляють, намагаються сформувати свою позицію. Навіть ті, хто в соцмережах агресивно виступає, змінюють свою риторику, коли їм дають мікрофон. І виявляється, що вони за мир, дружбу і Луганськ у складі України».

Цікаво, що за припинення АТО в Луганську висловлюються лише депутати. Решта респондентів чи підтримують дії української армії (здебільшого це студенти), чи просто прагнуть миру. І всі виступають за єдину Україну. «Можна піти на поступки щодо федералізації, надати місцевим радам більше прав, але це потрібно робити не під дулами автоматів. Чому я за єдину Україну? Я вважаю себе розумною людиною, а ще я вважаю, що у мене є честь і гідність любити свою Батьківщину, свою країну у найтяжчі моменти її історії. Зрікатися своєї країни у скрутні моменти — це зрада», — каже в проекті «Почути Луганськ» Олександр Биков, політолог і луганчанин. «Нам говорять про те, що ми різні із Західною Україною. Я вважаю, ми — не різні. Ми — однаковий народ. Просто нас виховували так, як це потрібно було владі», — висловлюється пенсіонерка Ольга Лимарева.

«Останнім часом про Луганськ склалося дуже погане враження, — коментує редактор сайту CityNews. — Вважається, що тут лише сепаратисти і люди зі зброєю. Насправді багато хто далекий від цього. Люди як працювали, так і працюють, дітей навчають, музику і вірші складають. І виходить, що справжній Луганськ не при ділі, тому що за нього говорить пан Єфремов. Вустами Сходу говорять не ті люди. Для Сходу зараз роблять з України ворога — та ж історія з вибухом в ОДА. Це надзвичайно небезпечні речі. Тому ми намагаємося пробитися крізь цю стіну. Беремо персонажів не затертих. Сьогодні вони не хочуть мовчати, тому що розуміють, що від кожного з нас залежить наша доля. А якщо мовчатимемо, то нас просто або перестріляють, або житимемо в якомусь бандитському анклаві, або доведеться виїхати, кому є куди».

За словами Яни Осадчої, луганчан цей проект заторкнув. Обговорюють, сперечаються в соцмережах. Здебільшого коли критикують, але не сам проект, а висловлений на камеру погляд респондента. Проект розраховують випускати ще тиждень. «Ситуація ускладнюється — важко записувати людину, коли за спиною стріляють, — каже куратор «Почути Луганськ». — Зараз обдумуємо концепцію фінального ролика. Найімовірніше, це буде витяг найцікавішого з усього записаного матеріалу».