«Це синьо-жовтий прапор! Терміново кличте міліцію!»

Нині у Санкт-Петербурзі, у державному музеї Ермітаж, триває європейська бієнале сучасного мистецтва «Маніфеста 10». Українська художниця Марія Куликовська влаштувала у російському музеї несанкціонований перформанс: мисткиня накрилася синьо-жовтим прапором та півгодини лежала на сходах мов нежива.

Акція художниці стала протестом проти агресивної політики Росії, зокрема в Україні. Марія знає про це з власного досвіду: дівчина народилась у Керчі, а нині мешкає у Києві та є зареєстрованим вимушеним переселенцем. За словами художниці, під час акції люди мовчки проходили повз неї, іноді перешіптувалися, хихотіли та фотографували її. «Щоправда, одного разу почула шепіт: «Це жовто-блакитний!», було приємно! Можливо, деякі глядачі також підтримували мене та Україну, але у Росії непросто заявити про свою політичну позицію», — зауважила Марія Куликовська.

Водночас працівники музею обурилися появою українського прапора. Як згадує Маша, одна жінка заволала: «Це синьо-жовтий прапор! Терміново кличте міліцію! Психіатрів!» До художниці підбігли охоронці, її почали штовхати. Незабаром робітники музею відвели мисткиню в якесь приміщення, синьо-жовтий прапор взяли як речовий доказ «злочину».

«Жінки, працівниці Ермітажу, дуже агресивно поводилися: вимагали відправити мене до психлікарні або викликати ФСБ. Я нічого не порушила, але охорона музею визначила, що я плюндрую моральні цінності громадян Росії і заразом усі норми етики. Ми довго розмовляли, мене не випускали та багато телефонували комусь», — згадує Марія Куликовська.

Попри страх, художниця трималася спокійно і не піддавалася на провокації. Раптом Марії сказали, що вона може йти — і негайно, інакше її ніколи не відпустять. Перед цим Куликовську показали працівникам Ермітажу, щоб ті запам’ятали її обличчя та більше не пускали до музею. Художниця забрала прапор та пішла. Маша стверджує: «Я навіть усміхалася, бо це було абсурдно. Люди бояться двох кольорів! Хоча, за цими кольорами набагато більше. Українські військові, художники та інші — ми за те, щоб усі люди на Землі були вільними, незалежно від нації, кольору шкіри та статі».

Після мовчазного перформансу художниця отримала купу електронних листів зі словами підтримки зі Швеції, Румунії, Польщі, Америки, а найбільше добрих побажань надійшло з Росії. Марія Куликовська не стримує сліз: «Коїться щось неможливе, але нормальні люди вірять у добро. Ми просто хочемо свободи, і все».