Дитячий бум — через два роки
Зараз на бажання народжувати дітей передусім впливає неспокійна ситуація в Україні, а не зміна соціальних виплат
У черговий раз у країні змінилися соціальні виплати при народженні дитини. З 1 липня матері отримуватимуть за кожне немовля, незалежно, чи перше, чи третє це дитя в родині, 41 тисячу гривень. Якщо порівняти із попередніми ставками, то раніше за першу дитину держава виплачувала приблизно 31 тисячу гривень, за другу — 62 , третю і наступну — 123. Перший транш при появі малюка становив приблизно 8 тисяч гривень, тепер — 10. Упродовж трьох років жінка отримуватиме орієнтовно по 860 гривень щомісяця (раніше вся сума виплачувалась на первістка протягом двох років, а, приміром, на третє маля — протягом шести років).
Таким чином зараз державні виплати зрівняли та скоротили. У Міністерстві соціальної політики пояснюють, що у бюджеті просто немає на це коштів. Багатодітні родини, звісно, відчують на собі таку державну економію, бо і тих грошей, що виплачувались раніше, не вистачало, а тепер — й поготів. Тим паче, що ціни на ті ж продукти дитячого харчування, одяг, засоби гігієни постійно зростають, а рівень заробітних плат лишається незмінним. Разом із тим, для родин, що належать до соціально неблагополучних, це може стати запобіжним заходом, щоб не народжували другу чи третю дитину лише заради соціальних виплат.
У Законі «Про запобігання фінансової катастрофи та створення умов для економічного зростання України» також ідеться, що навіть коли член сім’ї, котрий отримує допомогу, вийде на роботу, виплати триватимуть. І нарешті законотворці визначились, чи враховувати час перебування у відпустці з догляду за дитиною до трудового стажу, — відтепер це буде саме так, бо донедавна новоспечені матусі були позбавлені такої можливості.
Якщо пригадати, для чого ці соціальні виплати взагалі впроваджувалися, то першочерговою ціллю було стимулювання українців до народження дітей: щоб покращити демографічні показники. Після демографічної кризи у 1990-х роках це справді було актуальним, бо така підтримка від держави могла певним чином вплинути на рішення молодих сімей народити не те, що другу чи тертю дитину, а й першу. До речі, зараз в Україні таких родин, які вважаються багатодітними, — понад 200 тисяч. Це дані Міністерства соціальної політики, але це лише ті сім’ї, які отримали свій офіційний статус.
Однак демографи пояснюють, що ні збільшення, ні зменшення соціальних виплат суттєво на показники народжуваності не впливають. Борис Кірман, старший науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи, зазначає, що є багато інших чинників — політична криза, економічна ситуація, які змушують населення відкладати народження дітей. А зараз — ще й бойові дії на сході України.
«На цьому тлі виплата допомоги не є глобальним чинником. І вони ніколи не були основним чинником зростання народжуваності. Навіть без існування соціальних виплат народжуваність продовжувала б зростати, — каже експерт. — На кількісні показники особливого впливу не було б. Хоча в цілому народжуваність найближчими роками знизиться. І не лише через останні події на Сході. Зараз взагалі для цього не дуже сприятливе середовище, і з точки зору економіки, і з точки зору внутрішнього спокою в країні. Значного збільшення населення в Україні не може бути ще й тому, що в ідеальних умовах показники народжуваності у нас становлять 1,9 дитини на тисячу осіб, нині цей показник — 1,5, тобто наші можливості дуже обмеженні. Нічого такого не станеться, щоб ми мали показники, приміром 2,5 дітей».
Нині демографи очікують спад народжуваності, а років через два прогнозують компенсаційний підйом. За словами Бориса Кірмана, останні десятиліття і в Європі, і в Україні спостерігалось зростання кількості дітей. І знову ж — не тільки через економічну чи політичну ситуацію, а просто в усьому світу зараз така тенденція, коли молодь відкладає появу малюків до більш зрілого віку, народжуючи їх не у 17—20 років, а на років 10—15 пізніше. І цей період якраз припав на 2001—2008 роки.
Зараз навіть підтримка держави фінансами не може суттєво вплинути на рішення народити дитину. Хтось боїться, що чоловіка можуть мобілізувати на схід, хтось і справді зважає на внутрішню нестабільність.
